Іспанське завювання Перу почалось весною 1532 року, коли біля інкського міста, відомого нині як Тумбес, на Тихоокеанському узбережжі висадилась третя експедиція конкістадора Франсиско Пісарро. Просуваючись углиб території, 15 серпня на березі ріки Чира ним було засновано селище Сан-Мігель-де-Тангарара (нині — П'юра), перше іспанське поселення у південній півкулі, звідки через два місяці він рушив далі на південь у пошуках таємничого і казково багатого міста Куско. Подолавши Анди, загін Пісарро зі 168 чоловік 15 листопада досягнув міста Кахамарка в інкському королівстві Кіто, поблизу котрого наступного дня хитрістю захопив у полон верховного інку на ім'я Атауальпа. Попри отриманий за нього гігантський викуп, 29 серпня 1533 року останній суверенний імператор інків був страчений, і до кінця листопада Держава інків фактично перестала існувати.
Куско, яке Пісарро у листі Карлу Габсбургу описував як «настільки прекрасне.., що було б чудовим навіть в Іспанії», розташовувалось надто далеко у горах і, залишивши у ньому своїх братів, Пісарро рушив до узбережжя, де в місці впадіння ріки Рімак в океан 18 січня 1535 року заснував Сьюдад-де-лос-Рейос — Місто королів, — яке стало столицею губернаторства Нова Кастилія. Правити у ньому Пісарро довго не довелось — 26 червня 1541 року він був убитий групою змовиників на чолі з конкістадором Дієго де Альмагро-молодшим, який помстився за обман і загибель свого батька.
Незважаючи на міжусобиці, які на десятиліття охопили Перу, у 1544 році його стастус був підвищений до віце-королівства. Столиця, через надто претензійну і довгу назву стала означатись як Ліма, за назвою регіону Лімак, де вона була розташована, активно розбудовувалась, і в липні 1548 року настоятель домініканського монастиря св. Розалії, більш відомого як Санто-Домінґо, Томас де Сан-Мартін звернувся з клопотання про відкриття на базі монастирської школи навчального закладу з підготовки духовенства для величезної погано освоєної європейцями території. Його ініціатива була підтримана світською владою міста й наступного року він разом з капітаном Хуаном Єронімом де Альяга вирушив до Кастилії, де був прийняті при дворі імператора Карла V Габсбурга.
12 травня 1551 року у Вальядоліді як король Карлос I Кастилії і Арагону видав указ про створення у Лімі Королівського університету, який мав «виховувати жителів цих земель у християнській вірі і покорі правителю».
Працювати університет почав 2 січня 1553 року у монастирі Санто-Домінго, маючи два факультети — теології і мистецтв. У 1571 році його під свою опіку взяв Святий Престол, у ньому з'явився юридичний факультет і він переїхав до монастиря пустельників Святого Августина. Ще через три роки університет змінив офіційну назву на Королівський і Папський університет св. Марка і перебрався у нове, більш придатне для навчання, приміщення у центрі міста, де він працював до кінця колоніального періоду. 7 липня 1579 року у його стінах запрацювала кафедра мови кечуа, найпоширенішої серед тубільців, у 1634 році — відкрився медичний факультет.
7 липня 1770 року університет св. Марка отримав автономію і самоврядування у дусі європейських вищих навчальних закладів.
Після переїзду в кінці XIX століття у нове приміщення в університеті Ліми з'явились факультет природничих наук і факультет економіки та торгівлі.
У 1935 році, після 484 років роботи, був закритий богословський факультет, один з двох перших, створених у момент заснування університету.
На сьогодні в університеті Ліми діють 20 факультетів, на яких навчаються понад 30 тисяч студентів і 4 тисячі аспірантів й він є найстарішим в Америці (Піденній і Північній) неперервно діючим вищим навчальним закладом.
Коментарі
Дивіться також
• Університет Аль-Карауїн, 859
• Болонський університет, 1088
• Гарвардський університет, 1636
• Київський університет, 1834