Ромул і Рем були дітьми Реї Сільвії, дочки короля Нумітора, правителя міста Алба-Лонга, розташованого дещо східніше від місця, де сьогодні стоїть Рим. Перед народженням близнюків Нумітор був усунутий від влади своїм молодшим братом Амулієм, котрий змусив Рею стати жрицею в храмі, щоб унеможливити народження інших спадкоємців на престол. Однак Рея завагітніла від бога війни Марса і згодом народила Рема і Ромула. За наказом Амулія діти були викинуті в Тібр, але вижили — хвилями їх прибило до берега поблизу пагорба Палантин, де вони були вигодувані вовчицею допоки їх не знайшов пастух Фаустул, в домі якого вони і виросли.
Підрісши, Ромул і Рем дізнались про своє походження і на чолі невеликого війська, організованого з місцевих пастухів, захопили Алба-Лонгу, вбили Амулія і відновили на престолі свого діда. А на згадку про місце, де їх вигодувала вовчиця, Рем і Ромул заснували на ньому селище, населення якого поповнювалось, в основному, за рахунок чоловіків — втікачів і вигнанців з інших громад. Сусідні поселення місцевого племені сабінів відмовлялись видавати своїх дівчат заміж за чужинців, і послідовники Ромула викрали сабінянок. Конфлікт вдалось залагодити самим жінкам — вони примирили своїх батьків і братів зі своїми чоловіками, а співправителем Ромула став сабінянин Тит Тацій. Після його смерті Ромул залишився одноосібним правителем міста, яке стало носити його ім'я.
Після Ромула, до 509 року до н. е., коли у Римі було проголошено республіку, містом правило ще шість царів, троє з яких були етрусками, включаючи останнього, вигнаного з міста Тарквінія Гордого.
За грецькими ж міфами, Ромул і Рем є нащадками троянця Енея, єдиного, згідно з "Іліадою" Гомера, з героїв оборони Трої, кому вдалось вижити. Його подорож до Риму описана в "Енеїді" Вергілія — за нею і Август, перший римський імператор та сучасник Віргілія, і Юлій Цезар, попередник Августа як правителя Риму, були нащадками Енея.
Сучасні дослідження показали, що в античних легендах немало достовірного — археологічні знахідки на Палантині поселень середини 8 століття до н. е. підтвердили традиційну дату заснування Риму. Зараз вважається, що в 10-8 ст. до н. е. на пагорбах сучасного Риму були розкидані селища латинів і сабінів, котрі, розростаючись, поступово зливались; вирішальним етапом їх об'єднання стало будівництво етруської фортеці, навколо якої почала формуватись громада, що давала права громадянства втікачам і вигнанцям. При цьому вони, імовірно, проходили обряд "усиновлення" — цілували груди статуї богині-матері, що уособлювала місто. З цим, очевидно, і пов'язані спомини в легенді про груди годувальниці — чи то вовчиці, чи прийомної матері Рема і Ромула.
Коментарі
Дивіться також
• Троянська війна, 1194 до н. е.
• Місто-держава Спарта, 1000 до н. е.
• Заснування Карфагену, 814 до н. е.
• Пердікка — перший правитель Македонії, 726 до н. е.
• Нума Помпілій — другий цар Риму, 717 до н. е.
• Римська республіка, 509 до н. е.
• Римська імперія, 27 до н. е.
• Заснування Константинополя, 330
• Розграбування Риму готами, 410
• Захоплення Риму вандалами, 455
• Падіння Західної Римської імперії, 476