Після цього доктор Гофманн відчув фізичну слабкість, впав у галюциногенне марення і згодом у щоденнику описав свій стан як "...некомфортний, сонливий з надзвичайно збудженою уявою, що супроводжувався інтенсивною, калейдоскопічною грою кольорів і образів, що тривала кілька годин". Для того, щоб переконатись, що саме ЛСД став причиною зміни його фізичного й розумового стану, Гоффман прийняв препарат ще раз і опублікував свої спостереження — ЛСД став відомим світу як галюциногеннний препарат.
Після свого відкриття ЛСД передбачався до використання в психіатрії для лікування різних розладів і захворювань психіки, наприклад, шизофренії. Деякі спеціалісти з психіатрії пропагандували ЛСД як «потенційний засіб духовного зростання», що зробило ЛСД популярним і "модним" з початку 1960-х років. В цей же час такі лідери контркультури, як Альберт Хаббард, Олдос Хакслі, Тімоті Лірі і Кен Кізі стали пропагандувати ЛСД в якості препарату, що стимулює творчу уяву.
Америкою прокотилася хвиля захоплення психотропними речовинами і ЛСД, яка сильно вплинула на формування контркультури шістдесятих і сімдесятих. Після того як використання ЛСД у молодіжному середовищі набуло небувалого розмаху, в 1968 році ЛСД був визнаний у США наркотичним засобом і повністю заборонений для будь-яких цілей, як медичних, так і рекреаційних, а також духовних. З початку 1950-х і до кінця 1960-х ЦРУ США таємно від уряду проводило вивчення можливості використання ЛСД та інших психотропних речовин для маніпуляції свідомістю, стирання пам'яті і переробки особистості.
Конвенція з психотропних речовин ООН (1971) вимагає повної заборони ЛСД в країнах-учасницях (США, Австралія, більша частина Європи). Деякі вчені вважають це ірраціональним — на їх думку застосування ЛСД здатне привести до значного психотерапевтичному ефекту, полегшенню мігреней, лікуванню алкоголізму. Сам Альберт Гофманн називав ЛСД «ліками для душі» і вважав, що він був невиправдано демонізований правлячими колами, по відношенню до яких молодіжний рух був у опозиції.
В 2007 році на основі опитування, проведеного у Великобританії газетою Daily Telegraph, Гофманн посів перше місце серед ста живих геніїв. Він помер 2008-го у віці 102 років природною смертю у своєму будинку в Базелі.