сьогодні
Заголовки
arrow_drop_down
Хронологія
Теми
популярні статті
Регіони
нові статті
Правила життя
Фотоісторії
Ще
arrow_drop_down
Моя історія
Підтримати
search menu
Визнання відповідальності за Катинь
На підставі виявлених в партійних архівах документів 13 квітня 1990 року Радянський Союз офіційно визнав свою відповідальність за убивство НКВС у 1940-у році в Катинському лісі кількох тисяч польских офіцерів, злочин, в котрому до цього дня в СРСР звинувачували нацистів.
9990
Катастрофи
Восени 1939 року після окупації Польщі військами Червоної армії було заарештовано майже 30 тисяч поляків, більшість з яких складали військові. На основі постанови ЦК КПРС від 5 березня 1940 року всі вони як потенційні вороги радянської влади були засуджені до страти і 21857 з них були розстріляні. Зокрема в Катині, за 14 кілометрів від Смоленська, було знищено більше чотирьох тисяч поляків, привезених сюди із сусіднього Козельського табору.
13 квітня 1943 року, в ході Другої Світової війни німцями у Катинському лісі поблизу Смоленська були виявлені масові поховання розстріляних польських офіцерів. В офіційному документі значилось, що в містечку Косогори, колишній радянській здравниці, розташованій за 16 кілометрвів на захід від Смоленська, виявили братську могилу 28 метрів завдовжки і 16 метрів шириною, в якій у 12 шарів були зариті 3000 трупів польських офіцерів. Вони були в повному військовому обмундируванні, деякі із зв'язаними руками, деякі із власними документами, і у всіх були пістолетні рани в потилиці. Під час подальших розкопок були виявлені інші захоронення, які дозволили оцінити загальну кількість загиблих у 10 тисяч чоловік.
Для надання цьому жахливому злочину якомога більщого розголосу німецькими властями в Катинь були запрошені Міжнародний Червоний Хрест і журналісти з нейтральних країн - Швеції, Щвейцарії, Португалії та Іспанії. Коли інформація про Катиньську трагедію дійшла до Лондона, польський емігрантський уряд, очолюваний генералом Владиславом Сікорським, зажадав від Сталіна роз'яснень. У відповідь з Москви надійшла нота, що уряд Радянського Союзу не вважає за можливе далі підтримувати дипломатичні відносини з урядом Польщі, який піддався на підлу гітлерівську провокацію. На вимогу поляків до Великобританії розірвати дипломатичні стосунки з Радянським Союзом прем'єр-міністр Черчілль відповів відмовою. А через кілька місяців, 4 липня 1943 року, генерал Сікорський загинув в авіакатастрофі поблизу Гібралтару.
Новий керівник польського уряду Станіслав Миколайчик не став роздмухувати дипломатичний конфлікт і найважливішу роль в розслідуванні Катинської трагедії зіграв польський журналіст Юзеф Мацкевич, який в роки війни проживав у Вільно (нині - Вільнюс). З дозволу німецьких властей він побував у Катині і провів власне розслідування, в якому йому максимально сприяли нацисти. Мацкевич встановив, що під Катинню було розсріляно не 10 тисяч чоловік, а близько 4 тисяч, і завищенна кількість була оголошена з пропагандистських міркувань. Згодом йому було надано результати експертиз, які засвідчували, що гільзи, знайдені в похованнях, були з тих серій патронів, що поставлялися Німеччиною Радянському Союзу ще в 1920-х роках, за часів Веймарської республіки, так само як і використані катами пістолети типу «Вальтер» і «Парабелум», для яких ці патрони були призначені.
Вищі посадові особи Великобританії та США, які з перших днів знали про винуватців Катинської трагедії, заради збереження антинацистської коаліції ні разу не піднімали це питання в роки війни. І навіть під час Нюрнберзького процесу, коли підсудними було порушене питання про радянські репресії в Катині, союзники СРСР не стали торкатись його, побоюючись невдоволення Сталіна.
Юзеф Мацкевич (в центрі) з колегами по віленській газеті «Слово»
Юзеф Мацкевич (в центрі) з колегами по віленській газеті «Слово»
Лише в 1951 році, коли почалася нова війна, що отримала назву холодна і в якій основну роль стало грати викриття більшовицької дезінформації, на вимогу дев'яти конгресменів польського походження була створена Спеціальна комісія Конгресу США для дослідження обставин масового вбивства в Катині. Спираючись на книгу Юзефа Мацкевича «Катинська бійня», яка вийшла в 1949-у кількома мовами світу, були опитані численні свідки, досліджені документи і речові докази, на підставі чого в грудні 1952 року комісія одноголосно прийняла рішення винести результати на публічне обговорення в ООН з метою створення міжнародного трибуналу, який зажадав би покарання винуватців злочину. Проте нічого суттєвого зроблено не було. По смерті Сталіна в 1953-у і завершенню Корейської війни, політика США знову змінилася і йшла під гаслом пошуку компромісів з СРСР. Свого апогею вона досягла за Кеннеді та Ніксона і справи по Катині втратили актуальність й були здані в архів.
В СРСР з самого початку заперечувалась причетність НКВС до злочинів у Катині. Навпаки, створена в 1944 році спеціальна комісія під керівництвом академіка Миколи Бурденка, дійшла висновку, що польські офіцери були розстріляні німцями. Цієї версії радянська пропаганда дотримувалась наступні 45 років і лише 13 квітня 1990 року спеціальним повідомленням ТАРС Радянський Союз офіційно визнав свою відповідальність за убивство НКВС у 1940-у році в Катинському лісі та "... висловив глибокий жаль з приводу трагедії", назвавши її одним із найжорстокіших проявів сталінізму.
На зміну офіційної радянської версії щодо Катинської трагедії вплинуло кілька факторів. Перший - це проголошена Михайлом Горбачовим в кінці 1980-х років політика "відкритості", яка передбачала більш об'єктивну і неупереджену оцінку власної історії, зокрема у сталінський період. Другий - стан радянсько-польських відносин в 1990 році. У цей період СРСР втратив практично всю владу в Східній Європі, але намагався зберегти хоч якісь важелі впливу в регіоні. Катинська трагедія протягом більше сорока років залишалась причиною напруженості у стосунках СРСР та Польщі, і радянське керівництво вважало, що щиросердне визнання вини і вибачення зможуть зняти цю напруженість і підняти авторитет комуністів у Польщі.
Однак це не вберегло комуністичний режим ні в Польщі, ні в СРСР - у грудні 1990 року опозиційний лідер Лех Валенса був обраний президентом Польщі, а в грудні 1991 року перший і останній компартійний президент СРСР зрікся влади, і СРСР перестав існувати як держава.
Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Історія населення Землі
Інфографіка
Історія населення Землі
Катастрофи
Друга Світова війна
Європа
Новітня історія
Холодна війна

Головні події 13 квітня

#ЦейДень
Все про 13 квітня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left12 квітня
14 квітняkeyboard_arrow_right
© 2001-18
info_outline
format_color_fill

arrow_upward