Цей день в історії
сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search
Цей день в історії
menu
Відкриття Ейфелевої вежі
31 березня 1889 року Александер Густав Ейфель підняв французький "триколор" на маківці Ейфелевої вежі в Парижі, збудованої до відкриття Паризької виставки. Трьохсотметрова вежа вагою близько 7 тисяч тон викликала різні оцінки у сучасників, але сьогодні безумовно вважається окрасою міста.
На обкладинці: Ейфелева вежа
14791
Архітектура і будівництво
Володимир Лук'янюк
На честь столітнього ювілею Великої французької революції у Франції було заплановано провести Всесвітню виставку-ярмарок, на якій держави світу мали продемострувати свої досягнення у науково-технічному поступі. З цієї нагоди Міністерством промисловості і торгівлі був оголошений конкурс інженерних проектів, що мали б визначити вигляд головної архітектурної принади майбутньої виставки, що мала б пройти у центрі Парижа, переможцем у якому стала ідея зведення вежі «висотою понад тисячу футів», непересічна для тих часів . 6 червня 1884 року її запропонував інженер Моріс Кехлен і розробив разом з колегою Емілем Нугьє, спеціалістом в галузі металевих каркасних конструкцій. Вона сподобалась їх роботодавцю Гюставу Ейфелю, відомому в Європі своїми непересічними мостобудівними рішеннями, який вже 18 вересня разом з Кехленом і Нугьє подав заявку на патент «Новий спосіб будівництва металевих пілонів висотою понад 300 метрів». За кілька місяців він викупив у них виключні права на патент і після удосконалення вежі зусиллями архітектора Стефена Совестра 1 травня 1886 року виграв конурс серед 107 проектів.
Моріс Кехлен (1856-1946)
Моріс Кехлен (1856-1946)
8 січня 1887 року Гюстав Ейфель, уряд Франції і муніципалітет Парижа підписали договір, про будівництво вежі на на Марсовому полі поблизу Єнського моста через Сену, виділення на ці цілі грошової субсидії у розмірі 1,5 млн золотих франків, що складало 25% кошторису на будівництво вежі, яка передавалась Ейфелю в особисту експлуатаційну оренду строком на 20 років. З метою залучення решти коштів 31 грудня 1888 року було створене акціонерне товариство зі статутним фондом 5 млн франків, половину з яких надали три банки, а решту — особисто Гюстав Ейфель.
Проект вежі, який запропонували Моріс Кехлен і Еміль Нуг'є, 1884 рік. Справа для співставлення висоти приведені (знизу вверх) собор Паризької Богоматері, нью-йоркська Статуя свободи, три Вандомські колони, паризька Тріумфальна арка і шестиплверховий будинок
Проект вежі, який запропонували Моріс Кехлен і Еміль Нуг'є, 1884 рік. Справа для співставлення висоти приведені (знизу вверх) собор Паризької Богоматері, нью-йоркська Статуя свободи, три Вандомські колони, паризька Тріумфальна арка і шестиплверховий будинок
Попри активні протести громадськості, головним чином творчої, яка об'єдналась у «Комітет трьохсот» (по одному представнику на кожен метр вежі), будівельні роботи розпачались вже через двадцять днів. Вони виконувались силами трьох сотень робітників робітників і тривали трохи більше двох років, протягом яких не було жодного смертельного випадку, що було значним досягненням для того часу. Рекордним строкам зведення сприяли надзвичайно високої якості креслення з вказанням точних розмірів понад 12 000 металевих деталей, для скріплення яких використовували 2,5 млн заклепок. Щоб закінчити вежу в призначений термін, Ейфель застосовував здебільшого заздалегідь виготовлені частини, у яких завчасно були просвердлені отвори для заклепок, дві третини яких також завчасно були закріплені. Жодна із заготовлених балок не важила понад 3 тонни, що дуже полегшувало підняття металевих частин на передбачені для них місця. На початку для цього застосовували високі крани, а коли конструкція переросла їх, роботу перейняли спеціально сконструйовані Ейфелем мобільні крани, які рухалися по рейках, прокладених для майбутніх ліфтів.
«Ми, письменники, художники, скульптори, архітектори і пристрасні прихильники досі незайманої краси Парижа, протестуємо з усією нашою силою, з усім своїм обуренням в ім'я надзвичайного французького смаку, проти зведення… цієї непотрібної і жахливої Ейфелевої вежі. Уявіть собі на хвилину як ця потворна, смішна башта, що височіє над Парижем наче гігантська чорна димова труба, розчавлює своїм варварством Нотр-Дам, вежу Сен-Жак, Лувр, Будинок Інвалідів, Тріумфальну арку» - З петиції «Комітету трьохсот», 14 лютого 1884 року
Основні будівельні роботи були завершені на початку весни 1889 року, і 31 березня, за неповних 26 місяців від початку риття котлованів, Густав Ейфель у супроводі урядовців і чиновниками муніципалітету Парижу здійснив перше сходження по 1665 східцях вежі. Сходження виявилось надто складним — ліфти ще не працювали, — то ж до вершини піднялись лише один з авторів проекту Еміль Нугьє, начальник будівництва Жан Компрані, президент міської ради та репортери газет «Le Figaro» та «Le Monde Illustre» і о 2-35 ночі Ейфель під супровід салюту підняв великий триколор на маківці вежі, освітленої десятьма тисячами газових ліхтарів, двома прожекторами і світлом розміщеного на верхівці маяка, світлові промені від якого мали кольори національного прапора Франції — синій, білий та червоний.
Для широкої публіки Ейфелеву вежу відкрили 6 травня, за дев'ять днів до початку Всесвітньої виставки. Ліфти встановити так і не встигли, то ж до верхівки Ейфелової вежі піднялось лише 30 тисяч відвідувачів, доки 26 травня не запрацювали пійомник, які до завершення виставки 31 жовтня перевезли 1 896 987 відвідувачів. Серед них були і світові знаменитості — Едвард, принц Вельський, Сара Бернар та Томас Едісон, який з нагоди знайомства подарував Густаву Ейфелю свій останній винахід — фонограф.
Густав Ейфель (1832-1923)
Густав Ейфель (1832-1923)
Підсумковий бюджет будівництва Ейфелевої вежі склав 7,8 млн франків, три чверті яких вдалося відшкодувати ще в час роботи Всесвітньої виставки. Подальша експлуатація вежі і 1 січня 1910 року Ейфель продовжив її оренду на сімдесят років. Ще з 1906 року на ній була розміщена радіостанція, а з 1900-го з'явилось електричне освітлення, в 1925 — перша реклама, з 1957-го — телевізійна щогла, яка збільшила висоту вежі до 320,75 метрів. Сьогодні башта використовується як майданчик для ретрансляторів радіо- і телевізійних станцій, а також сигналів мобільних операторів.
Ще на етапі будівництва Ейфелева вежа перевершила обеліск монумента Джорджу Вашингтому і стала найвишою автономною штучноствореною спорудою світу. Цей рекорд вона обіймала протягом 41 року, доки у 1930 році її не перевершив хмарочос «Крайслер» у Нью-Йорку.
До нашого часу на вежі використовуються два ліфти фірми «Fives-Lill», встановлені в 1899 році у східній і західній опорах вежі, функціонування яких з 1983 року забезпечується електродвигуном, а гідравлічна апаратура збережена і доступна для огляду; того ж року механічний вертикальний ліфт, що сполучає другий і третій поверхи башти, який не міг працювати в зимовий час, був замінений електричним.
Сьогодні Ейфелева вежа — архітектурна пам'ятка Парижа і символ Франції. Її щороку відвідують мільйони туристів, кількість яких з дня відкриття до 31 грудня 2007 року склала 236 445 812 осіб, завдяки чому Ейфелева вежа стала найвідвідуванішим туристичним об'єктом у світі.
© Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії», 16 червня 2012. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Тімоті Снайдер «Історична відповідальність Німеччини перед Україною»
Пряма Мова
Тімоті Снайдер «Історична відповідальність Німеччини перед Україною»
Архітектура і будівництво
Європа
Нова історія

Головні події 31 березня

#ЦейДень
Все про 31 березня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left30 березня
1 квітняkeyboard_arrow_right
© 2001-19
info_outline
format_color_fill

arrow_upward