Цей день в історії
сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search
Цей день в історії
menu
Перемога франкістів в Іспанії
28 березня 1939 року війська генерала Франсиско Франко зайняли Мадрид, що поклало кінець трирічній громадянській війні в Іспанії. Встановлена військова диктатура проіснувала майже сорок років.
На обкладинці: Генерал Франсиско Франко
18086
Війни
У лютому 1936 року партії Народного фронту, що об'єднував ліві та лівоцентристські сили, перемогли на виборах у парламент і створили республіканський уряд Іспанії. Представники правих сил і військового командування на чолі з генералом Франко почали готувати військовий переворот. Використовуючи як привід убивство поліцією депутата-монархіста Сотело, заколотники після спеціального кодового заклику однієї з радіостанцій міста Сеута — «Над усією Іспанією безхмарне небо» — розпочали 17 липня 1936 року заколот в Іспанському Марокко та на Канарських островах, а 18 липня — в самій Іспанії.
Заколот досить швидко було придушено, але уряди Німеччини, Італії та Португалії одразу надали військову допомогу націоналістам та надіслали своїх вояків та інструкторів до Іспанії.
Громадянська війна й воєнна інтервенція третіх країн в Іспанії викликали широкий резонанс у світі, і у вересні 27 європейських країн вирішили обрати політику невтручання у внутрішні справи Іспанії. Згодом до них приєднались і США. Радянський Союз в числі інших держав увійшов у «Міжнародний комітет з питань невтручання у справи Іспанії». Однак вже у жовтні в іспанському порту Картахена почалось вивантаження перших радянських винищувачів, а в Аліканте прибули радянські військові інструктори і пілоти. На початку листопада перші танки і літаки з Радянського Союзу взяли участь у боях біля столиці Іспанії у дні атаки заколотників на Мадрид.
Отримавши від уряду Іспанії 510 тонн золотого запасу країни, СРСР з жовтня 1936 року надав республіканцям велику військову і фінансову допомогу: відкрив кредит у 85 млн карбованців, відправив до 500 тисяч тонн зброї та боєприпасів, направив до Іспанії близько 5 тисяч військовослужбовців; тисячі іспанських дітей, вивезених з Іспанії, на багато років знайшли собі притулок у Радянському Союзі.
У цей же час сили генерала Франко отримали військову допомогу Німеччини та Італії: з початком заколоту Гітлер відрядив до берегів Іспанії дві військові ескадри, Італія надіслала «Італійський легіон» і надала допомогу морським транспортом; за три роки війни Німеччина та Італія відрядили до Іспанії близько 90 000 своїх солдатів та офіцерів.
До квітня 1937 року війська Франко зайняли практично всю північну і західну частини Іспанії. У цей же час в Іспанській республіці спалахнула потужна політична криза, викликана суперечностями між іспанськими комуністами, підтримуваними СРСР і Комінтерном, соціалістами та крайньо лівою Робітничою партією марксистської єдності (РПМЄ). Крім того республіканському уряду довелось виступити проти військових формувань анархістів у Каталонії, що привело до відставки уряду Іспанії — у травні його очолив ставлеником комуністів. Все це ослабило республіканські війська на фронтах боїв з націоналістами — у червні війська Франко та італійські добровольці захопили столицю басків Більбао.
Після короткочасного вдалого контрнаступу республіканців у липні, у жовтні республіканські війська втратили Астурію. До кінця 1937 року стала очевидною перевага націоналістів у війні. Франко мав у своєму розпорядженні добре навчені і організовані 350-тисячні збройні сили. Порядок панував і за межами армії в націоналістичній Іспанії: під страхом смертної кари були заборонені страйки і несанкціоновані мітинги. Але разом з тим, ціни і зарплати були заморожені, щоб не допустити інфляцію, яка стрімко прогресувала в республіці, — її головною проблемою залишалося погане функціонування економіки.
Показником кращої організації економіки на території режиму Франко було те, що їх песета на міжнародних біржах коштувала в 4-5 разів дорожче песети їх супротивників, хоча весь золотий запас Іспанії як і раніше належав республіці. Помітні були й дипломатичні успіхи франкістів. Більше 20 держав (у тому числі Угорщина, Польща, Бельгія, Ватикан) до кінця 1937 року визнали їх законною іспанською владою.
Поразка республіканців у битві за Теруель, де вони втратили 55 тисяч чоловік, остаточно підірвала віру більшості прихильників Іспанської республіки в свою перемогу. У березні 1938 року націоналісти зайняли весь Арагон і в грудні розпочали наступ на Каталонію, який завершився 26 січня взяттям в Барселони.
Хоча республіка все ще контролювала приблизно чверть Іспанії з більш ніж третиною її населення, фактично результат війни був зрозумілий. Це привело до заколоту в середовищі республіканських військових — 6 березня вони повалили уряд соціалістів, намагаючись домовитись з націоналістами про почесні умови здачі республіканських військ і відмови націоналістів від репресій. Після встановлення влади хунти в республіці фронт остаточно упав. 26 березня почався наступ націоналістів на Мадрид і, ніде не зустрівши опору, 29 березня вони увійшли в столицю Іспанії. 1 квітня режим Франко контролював всю територію Іспанії і урочисто оголосив про закінчення війни в Іспанії.
Громадянська війна обійшлася Іспанії в 450 тисяч загиблих (5% довоєнного населення): за приблизними підрахунками, загинуло 320 тисяч прихильників республіки та 130 тисяч націоналістів; кожен п'ятий загиблий став жертвою не власне військових дій, а політичних репресій по обидві сторони фронту. По закінченні війни країну покинули понад 600 тисяч іспанців. Диктатура Франко проіснувала до його смерті в листопаді 1975 року.
«Цей день в історії» © 2001-19. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Правила життя Вацлава Гавела
Правила життя
Правила життя Вацлава Гавела
Війни
Політика
Європа
Новітня історія
Інтербелум

Головні події 28 березня

#ЦейДень
Все про 28 березня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left27 березня
29 березняkeyboard_arrow_right
© 2001-19
info_outline
format_color_fill

arrow_upward