Після програшу Австро-Угорщини у Першій світовій війні та повалення влади Габсбургів в Угорщині вже 16 листопада була проголошена республіка, очільником якої став лідер Партії незалежності Міхай Карої. У складі його уряду були як однопартійці, так і соціал-демократи та авторитетні в країні безпартійні діячі.
Зазнавши поразки у війні, Угорщина окрім внутрішньої кризи, яка і призвела до повалення монархії, піддавалася жорсткому тиску з боку країн-переможців. Сподівання на те, що Антанта буде лояльною до республіканської Угорщини не справджувалися, а невдала фінансова політика привела до глибокої економічної кризи. На тлі цих негараздів невпинно зростала популярність створеної у листопаді 1918 року і очоленої Бела Куном Партію комуністів Угорщини. Її основою стала угорська група в РКП(б), створення якої із військовополонених-угорців Бела Кун ініціював ще в травні 1918 року.
В умовах поширення економічного хаосу соціал-демократи погодилися обговорити питання об'єднання з комуністами і цьому не завадив навіть арешт провідних діячів компартії, в тому числі і Бела Куна, який було здійснено як відповідь на вбивство поліцейського під час демонстрації комуністів. У березні комуністи висунули гасло радянської республіки.
20 березня 1919 року керівництво Угорщини отримало від уповноваженого Антанти полковника Фернана Вікса ноту, якою вимагалося погодитися на передачу частини території тогочасної Угорщини до Румунії, Чехо-Словаччини та Королівства сербів, хорватів і словенців. На засіданні уряду президент Карої, вказавши на різку зміну зовнішньополітичного становища, заявив, що задоволення вимог означає повну загибель економічного життя Угорщини. Кабінет міністрів не наважився ні на схвалення, ні на відхилення ультиматуму Антанти і подав у відставку.
В умовах гострої кризи Карої дав карт-бланш на формування нового уряду соціал-демократам. Цьому кроку неабияк сприяло рішення впливової Ради угорської солдатських депутатів про невідкладну необхідність переходу урядової влади до соціал-демократичної партії та її об'єднання з партією комуністів.
Отримавши таке доручення президента, соціал-демократи звернулися до комуністів, з якими вже давно вели перемовини про об'єднання. Бела Кун, не виходячи із в'язниці, наполіг, щоб соціал-демократи погодилися прийняти платформу КПУ і створення об'єднаною партією радянського уряду та проголошення диктатури пролетаріату. Як бонус Бела Кун обіцяв союз з радянською Росією, чий переможний поступ вражав тоді світ.
Соціал-демократи погодилися. Об'єднана партія, принаймні, доки, як зазначалося у радіограмі Леніну, «московський конгрес ІІІ Інтернаціоналу не створив загальної назви для усіх партій», назвалася Угорською соціалістичною партією. В угоді про її створення заявлялося, що вона негайно бере всю повноту влади у свої руки: «Угода містить в собі умову, що партійні правлячі органи та уряд будуть складені з представників обох фракцій. Партії негайно перебирають усю сукупність влади. Диктатура пролетаріату здійснюється радою робітничих,солдатських і селянських депутатів. З огляду на це, зрозуміло, відпадають вибори в установчі збори. Негайно має бути створена пролетарська класова армія, котра повинна обеззброїти буржуазію. Для забезпечення панування пролетаріату має бути укладений проти імперіалістичних держав Згоди найтісніший ідейний та військовий союз з Радянською Росією».
Інакше кажучи, було проголошено створення Угорської Радянської Республіки і президент Карої затвердив це рішення. Це був перший «безкровний» випадок переходу влади до рад. Того ж таки 21 березня 1919 року було проголошено створення уряду — Революційної урядової ради, яку очолив колишній соціал-демократ Шандор Гарбаї, а Бела Кун формально отримав посаду наркома закордонних справ. Президент Карої хоч юридично і залишався на своїй посаді, насправді жодного впливу на ситуацію не мав.
Першими кроками нового уряду стало створення Червоної армії, націоналізація шахт та промислових підприємств, банків, торгівлі, земельних володінь площею понад 57 гектарів. Проте реквізована у землевласників земля, так само як і в Україні, не була поділена між селянами — її спробували передати сільськогосподарським робітникам на кооперативних засадах, що не дало поширити соціальну базу радянського уряду. Показовим кроком нової влади стало переселення понад 100 тисяч робітників у конфісковані в їх власників квартири. Тобто по суті йшлося про перенесення на угорський ґрунт досвіду радянської Росії. Однак здійснити все задумане не вдалося, перш за все — через зовнішньополітичний чинник.
Утворення Угорської Радянської Республіки, яка свою діяльність координувала з Кремлем, посилило сподівання більшовиків на «світову революцію». Радянська Росія вже навіть віддала наказ про просування своєї Червоної армії на допомогу радянській Угорщині, але повсталі проти комуністичного будівництва українські селяни завадили це зробити.
УРР існувала найдовше серед усіх радянських республік, які утворювалися за межами колишньої Російської імперії у 1919-20 роках. Мало того, саме успішний наступ Червоної угорської армії зумовив формальне створення в червні 1919 року Словацької Радянської Республіки. Однак, як з'ясувалося незабаром, без збройної підтримки від радянської Росії Угорська Радянська Республіка не мала перспектив. Вона проіснувала 133 дні, доки під тиском сил Антанти, Румунії і Національної армії Міклоша Хорті, Бела Кун і більшість його уряду були вимушені залишити країну.
Сам Бела Кун згодом брав активну участь у подіях на терені сучасної України як один із організаторів «червоного терору» в Криму у 1920-21 роках. Пізніше працював у Комінтерні, за створення в якому «контреволюційної терористичної органзації» в часи Великого терору був заарештований і 29 серпня 1938 року розстріляний.
Коментарі
Дивіться також
• Радянська Соціалістична Республіка Тавриди, 1918
• Розпад Австро-Угорської імперії, 1918
• Революція айстр, 1918
• Тріанонський договір, 1920