Будівництво дзвінниці кафедрального собору на плоші Чудес розпочалось 9 серпня 1173 року. На той час Піза була одним з найбагатших міст Європи і дзвінниця мала стати небаченою доти архітектурною спорудою. Однак, після зведення всього трьох поверхів будівельні роботи були призупинені, імовірно з двох причин — башта почала просідати, а грошей на перебудову її заново не було. Уже в наш час було встановлено, що "падіння" Пізанської вежі відбувається через пролягаюче під нею старе русло ріки, заповнене намулом і піском.
Будівництво вежі відновилось лише через 95 років — для візуального вирівнювання башти було вирішено будувати поверхи, нижчі з боку нахилу башти. Однак, в 1278 році, після зведення 7-го поверху, будівництво знову було зупинене. На цей момент башта вже була нахилена на південь десь на метр.
У 1360 році почалось зведення власне приміщення для дзвону — останнього, восьмого поверха. Щоб запобігти нахиленню башти його стіни було вирішенно будувати трохи нахиленими на північ. У 1370 році всі будівельні роботи були завершені і, незважаючи на очевидні інженерні прорахунки, Пізанська башта була оголошена архітектурним шедевром, подивитись який приїжджало багато бажаючих.
Нахилення вежі продовжувалось — в 1550 році воно становило майже чотири метри і невпинно зростало. У 1838 році була здійснена спроба укріпити фундамент будівлі під просідаючою її частиною, однак, землекопальні роботи привели до виходу на поверхню підземних вод і башта нахилилась ще на декілька сантиметрів. У 1934 році Беніто Муссоліні вирішивши, що падаюча Пізанська вежа — невдалий символ сильної Італії, наказав здійснити нову спробу вирівнювання башти — у спеціально зроблені у фундаменті отвори було залито майже 200 тон бетону. Однак це не врятувало ситуацію.
У 1950 році стан башти був такий, що довелось зафіксувати важкі дзвони, щоб запобігти їх коливанню, а в 1964 році італійський уряд звернувся до світової громадськості в пошуку інженерних рішень для недопущення падіння башти. Аналіз запропонованих ідей тривав дуже довго і лише в 1990 році башта була закрита для відвідування туристами, а з 1992-го почались аварійні роботи.
До другого поверху башту "обкутали" стальною сіткою, укріпили фундамент і з північного боку на нього помістили противаги. Це дозволило зменшити нахил башти на кілька сантиметрів. У 1999 році з-під північного боку башти почали повільно видаляти грунт; це дало змогу за рік зменшити нахил ще на 30 сантиметрів. В кінці 2000-го року башту вдалось "повернути" до нахилу, який вона мала в 1838 році і роботи були завершені. За розрахунками в нинішньому стані (відхилення у верхній точці становить 4,5 метри) Пізанська вежа не впаде протягом принаймні наступних 300-т років. З кінця 2001 року знаменита башта знову була відкрита для відвідування туристами.
Коментарі
Дивіться також
• Освячення Собору Святого Петра, 1626
• Лондонський Біг-Бен, 1859
• Відкриття Ейфелевої вежі, 1889
• Статуя Свободи, 1885
• Емпайр Стейт Білдінг, 1931
• Бурдж Халіфа, 2010