Цей день в історії
сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
Подкасти
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search
Цей день в історії
menu
Вільгельм III Оранський — король Англії
Після перемоги у Славній революції 13 лютого 1689 року в лондонському Вайтхолі штатгальтер Нідерландів Вільгельм III Оранський і його дружина Марія Стюарт, дочка поваленого короля Якова II, проголошені королем і королевою Англії. Через три місяці як Вільям II і Марія II вони зійшли на престол Шотландії.
На обкладинці: Вільям Візінг «Вільгельм III Оранський», бл. 1685 року © Національна портретна галерея, Лондон
9037
Особистості
Володимир Лук'янюк
Вільгельм, принц Оранський, народився у Гаазі 14 листопада 1450 року через два дні по смерті від віспи штатгальтера Вільгельма II. Його матір Марія доводилась дочкою англійському королю Карлу I, страченому в ході Англійської революції, й сестрою Карлу II, у рік сходження якого на престол також померла померла від віспи. Долею Вільгельма опікувалась його бабуся по батькові Амалія Сольмс-Браунфельська, владна жінка, яка спрямовувала виховання внука в дусі історичної місії Оранської династії із захисти лютеранської віри. Вільгельм отримав університетську освіту й завдяки підтримці прихильників свого батька у 1672 році 21-літнім був призначений довічним штатгальтером Нідерландів і головнокомандувачем армії, що вже який рік вела неперервні війни з Англією і Францією.
Оранська династія, гілка німецького герцогського роду Насау, своєю назвою завдячує бургундському феоду Оранж у Провансі, який перейшов у їх володіння в 1530 році. По жіночій лінії назву успадкував Вільгельм, князь Нассау, перший штатгальтер Голландії і Зеландії, лідер Нідерландської революції, дід Вільгельма III Оранського
Завдяки сильному характеру і неабияким здібностям політика Вільгельм III домігся миру з Англією, ознаменованому одруженням у 1677 році зі своєю двоюрідною сестрою Марією Стюарт, дочкою англійського короля Карла II, а ще через замиритився із Францією. Коли по смерті його тестя до влади в Англії і Шотландії прийшов затятий католик , який під гаслом «релігійної терпимості» почав переслідування протестантів й, розпустивши парламент, — вибудудовувати «суверенну владу монарха, вищу і абсолютну», Вільгельм III розпочав таємне листування з опозицією й влітку 1688 року охоче відгукнувся на т.зв. «Лист сімох», яким його закликали з військом прибути в Англію, де його підтримають «дев'ятнадцять з двадцяти дворян,.. незадоволених нинішнім урядом».
Це дало початок подіям, відомим як Славна революція: скориставшись тим, що у вересні король Франції Людовик XIV розпочав війну зі Священною Римською імперією за Пфальцське курфюрство, 15 листопада 1688 року Вільгельм Оранський із 40-тисячним військом виадився в Девонширі і, практично не зустрічаючи опору, 17 грудня з тріумфом увійшов у Лондон. Зраджений найближчим оточенням, Яків II наступного дня дістався Рочестера, звідки 23 грудня з дружиною і сином відправився до Франції.
Пітер Лелі «Король Яків II Англійський», до 1675 року © Музей мистецтв міста Болтон, Англія
Пітер Лелі «Король Яків II Англійський», до 1675 року © Музей мистецтв міста Болтон, Англія
Вільгельм III не приховував свого бажання стати королем Англії, хоча формально Яків II все ще залишався монархом, а у черговості престолонаслідування як штатгальтер Нідерландів був лише третім у черзі (після своєї дружини Марії і її сестри Анни). Шантажуючи конвенцію парламентарів, скликану 22 січня 1689 року для вирішення долі країни, поверненням з військом до Нідерландів, що залишало протестанську більшість Англії під загрозою французької інтервенції, він домігся оголошення Якова II таким, що «самоусунувся від влади», і права разом з дружиною зійти на англійський престол за умови підтвердження ними окремим актом «прав і свобод» нації, які «на майбутнє» захистили б суспільство від їх сваволі.
Джордж Севіль, 1-й маркіз Галіфакс © Національна портретна галерея, Лондон
Джордж Севіль, 1-й маркіз Галіфакс © Національна портретна галерея, Лондон
13 лютого 1689 року секретар Палати лордів зачитав «», після чого голова конвенту Джордж Севіль, 1-й маркіз Галіфакс, запросив Вільгельма III Оранського і його дружину Марію прийняти трон Англії. «Ми приймаємо те, що ви нам запропонували» — відповів Вільгельм Оранський, після чого разом з дружиною і урочистою процесією прослідував до палацу Вайтхол, де гартер Ордену підв'язки Томас Джордж проголосив їх королем і королевою Англії, Франції та Ірландії. Церемонія завершилась проповіддю єпископа Лондона Генрі Комптона. Він же 11 квітня у Вестмінстерському абатстві коронував Вільгельма Оранського і його дружину Марію, оскільки архієпископ Кентерберійський Вільям Санкрофт відмовився визнати усунення від влади Якова II законним. Цього ж дня про позбавлення Якова II престолу заявила конвенція шотландських парламентарів і запросила англійського короля і його дружину очолити країну.
11 травня 1689 року Вільгельм Оранський як Вільям II і Марія Стюарт як Марія II зійшли на престол Шотландії.
Пітер Лелі «Принцеса Марія Оранська», бл. 1677 року © Приватна колекція Петри Екклстоун, Лос-Анжелес
Пітер Лелі «Принцеса Марія Оранська», бл. 1677 року © Приватна колекція Петри Екклстоун, Лос-Анжелес
Спільне правління Вільяма III і Марії II тривало до смерті королеви у 1694 році. До того часу було прийнято «Білль про права» (у Шотландії — «Закон про право»), що заклав основи конституційної монархії і знаменував завершення Славної революції й придушено католицький спротив в Ірландії. Успішна війна з Францією зрештою змусила її у 1697 році укласти з Англією мир і визнати Вільгельма Оранського її королем.
Проте надії поновити Якова II на престолі Людовик XIV не полишав і у 1701 році підтримав його єдиного сина-спадкомця Джеймса Френсіса Едварда, проголошеного прихильниками королем Яковом III (Яковом VIII у Шотландії). Його претензії на корону унеможливив прийнятий того ж року англійським парламентом «Акт про престолонаслідування», який позбавив права на престол католиків, осіб, одружених з католиками і їх нащадків, завдяки чому зі смертю в 1714 році бездітної королеви Анни (рідної сестри Марії II) королівська династія Стюартів обірвалась і на трон, на той час уже Великобританії, зійшов представник Ганноврської династії, однієї з гілок давнього німецького роду Вельфів.
Володимир Лук'янюк © спеціально для «Цей день в історії», 17 березня 2013. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Правила життя Наполеона Бонапарта
Правила життя
Правила життя Наполеона Бонапарта
Особистості
Європа
Нова історія

Головні події 13 лютого

#ЦейДень
Все про 13 лютого
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left12 лютого
14 лютогоkeyboard_arrow_right
© 2001-19
info_outline
format_color_fill

arrow_upward