У Європі Семилітня війна почалась у серпні 1756 року з вторгнення військ пруського короля Фрідріха II на територію Саксонії з метою розбити антипруську коаліцію, створену Австрією. У Північній Америці приводом до війни стали численні зіткнення французьких і англійських колоністів у районі ріки Огайо, котрі весною 1756 року переросли у бої між регулярними арміями обох метрополій. І Франція і Великобританія почали шукати союзників у Європі і знайшли їх в особі Австрії і Прусії відповідно. Це був перший випадок коли війна між європейськими державами велась не тільки в Європі, але й в Індії та Америці. На боці Австрії та Франції виступила Росія, яка розглядала Прусію як реальну загрозу російським інтересам у Прибалтиці.
Після ряду нищівних поразок у серпні 1760 року пруському королю Фрідріху II вдалось перехопити стратегічну ініціативу завдяки фінансовій підтримці Великої Британії, яка у Північній Америці програвала війну Франції і намагалась посилити антифранцузькі сили в Європі. Зимою 1761/62 років відбулись зміни в союзницьких стосунках — проти Британії за володіння в Америці виступила Іспанія, однак після смерті російської імператриці Єлизавети Петрівни Росія відмовилась від підтримки франко-австрійського союзу.
Це дало можливість Великій Британії активізувати військові та політичні дії і до 1763 року всі європейські союзники Франції були або розбиті або змушені підписати з Прусією, союзницею Англії, сепаратні мирні угоди; до цього часу французькі війська були повіністю вибиті з Канади і зазнали поразки в Індії, що змусило Францію 3 листопада 1762 року підписати у Фонтебло попередній мирний договір з Великою Британією.
Загальні втрати у Семилітній війні склали півтора мільйони чоловік. Найбільше з них припадає на Австрію — 400 тисяч солдат і біля півмільйона мирних жителів; Прусія втратила 260 тисяч солдат, Росія — 138 тисяч, Франція — 168 тисяч, Англія — 20 тисяч та Іспанія — близько 3 тисяч військових.
Згідно з договором, підписаним у Парижі 10 лютого 1763 року, Велика Британія отримала колишні французькі території Канаду, Східну Луїзіану, а також іспанські — острів Менорка та Флориду і ряд островів у Вест-Індії; Велика Британія "повернула" Франції — Мартініку, а Кубу Іспанії, якій також відійшла колишня французька Західна Луїзіана. Цей договір знаменував кінець колоніального панування Франції і ганебна поразка стала підставою для Франції виступити через 15 років на боці північноамериканських колоній в їх війні проти Великої Британії.
НАЙГІРШИЙ РІК В ІСТОРІЇ?
Коментарі
Дивіться також
• Імператриця Марія Терезія, 1740
• Початок Семилітньої війни, 1756
• Перша Світова війна, 1914
• Початок Другої світової війни, 1939