Перша Конституція Української Соціалістичної Радянської Республіки (УСРР) була схвалена 10 березня 1919 року ІІІ Всеукраїнським з'їздом рад у Харкові і затверджена в остаточній редакції Всеукраїнським Центральним Виконавчим Комітетом (ВУЦВК) 14 березня. Вона ґрунтувалась на ленінському вченні про «диктатуру пролетаріату» і з огляду на непевне становище більшовиків у ній не було закріплено норми представництва, які в залежності від обставин, визначав ВУЦВК.
Конституція 1929 року, затверджена ХІ Всеукраїнським з'їздом рад 15 травня, законодавчо закріпила нову форму існування УСРР як вже частини Радянського Союзу і утворення в її складі Автономної Молдавської Радянської Соціалістичної Республіки.
Поява третьої Конституції радянської України була зумовлена ухваленням 5 грудня 1936 року «сталінської» Конституції СРСР. 1 січня 1937 року «Вісті ЦВК УРСР» опублікували проект «українського» варіанту «сталінської Конституції». Для її прийняття у Києві був скликаний XIV надзвичайний з'їзд рад УРСР, що почав свою роботу 25 січня 1937 року о 17 годині у Державному ордена Леніна Академічному театрі опери та балету УРСР (нині — Національна опера України імені Тараса Шевченка).
Засадничою особливістю нової Конституції стала радикальна зміна зовнішніх форм органів державного управління і способу їх утворення. Формальним приводом для цього стала тогочасна публічна позиція Кремля про побудову «в основному» соціалізму в СРСР і, відповідно, в УРСР, а отже, зникнення підстав для наявних з 1918 року обмежень у виборчих правах (тим більше, що ці обмеження ще в програмі РКП(б) 1919 року означалися як «тимчасові»).
За новою Конституцією багатоступеневі вибори замінювалися прямими, замість відкритого голосування запроваджувалося таємне, селяни одержували рівні з робітниками права обирати й бути обраними в усі органи влади, а виборчі округи в містах тепер мали бути сформованими не за виробничими одиницями, як це було раніше, а, як і на селі, за місцем проживання виборців.
Система функціонування влади теж ставала іншою: з'їзди рад різного рівня замінювалися інститутом сесійних засідань місцевих і Верховних (республіки та Союзу) рад, які набули зовнішніх рис парламентської влади.
Відсторонений від радянської дійсності аналіз тексту Конституції СРСР 1936 року дає підстави називати її найбільш демократичною конституцією у світі. Цю ж характеристику можна віднести і до Основного закону УРСР 1937 року. Навіть наявне положення про «ворогів народу» було завуальовано: внесена у січні 1935 року поправка до Основного закону «Люди, що зраджують соціалістичну Батьківщину, є вороги народу», у 1937-у була усунута і замінена на «Особи, що роблять замах на суспільну, соціалістичну власність, є ворогами народу — ; названа власність трактувалася як «священна і недоторкана основа радянського ладу».
Окрім затвердження Конституції з'їзд ухвалив ще одну постанову — про розробку нового положення про вибори, які мали проводитися на рівноправних засадах. Вибори за новими правилами відбулися після ретельної підготовки компартійно-радянської номенклатури, одним з етапів якої стала велетенська кадрова чистка і посилення репресій. Це унеможливило будь-які «сюрпризи» з боку суспільства. Перші після ухвалення «Сталінської Конституції» вибори до Верховної Ради УРСР відбулися у червні 1938 року. Вони не стали, власне, виборами – у бюлетенях містилася лише одна кандидатура.
Коментарі
Дивіться також
• Захоплення більшовиками Харкова, 1919
• Перша конституція радянської України, 1919
• Попередня угода про створення СРСР, 1922
• Перенесення столиці УСРР в Київ, 1934
• Остання конституція УРСР, 1978
• Ліквідація однопартійної системи, 1990
• Проголошення незалежності України, 1991