Феодосій Флавій народився 11 січня 346 року в іспанській Гіліції у сім'ї військового, якого також звали Феодосій Флавій і який за імператора Валентиніана дослужився до командуючого кіннотою. У 368 році Феодосій-молодший разом з батьком брав участь у походах проти піктів і скоттів у Британії, у 370-у — проти алеманів в районі середнього Рейну, а в 372-373-х роках — проти сарматів у низів'ї Дунаю. Коли наступного року батько відправився в Африку для придушення заколоту узурпатора Фірма, Феодосій очолив походи римлян проти сарматів у Паннонії, що принесло йому воєнну славу.
У 376 році Феодосій-старший був звинувачений у зраді і страчений, що змусило Феодосія-молодшого залишити воєнну службу і вернутись в Іспанію, де він зайнявся управлінням величеними маєтками, залишеними у спадщину. Проте після поразки римлян в Адріанопольській битві 9 серпня 378 року, в якій від рук готів загинуло дві третини війська, включаючи імператора Валента II, його співправитель імператор Граціан повернув Феодосія на воєнну службу.
Як командуючий Ілірійською армією, Феодосій розбив сарматів у Паннонії (сучасна Угорщина), після чого завдав готам поразки біля Сірмія (нині — Сремська-Мітровіца в Сербії), де, як вважається, війська проголосили його імператором (фактично — Феодосій став узурпатором). Незважаючи на це, у 20-літнього Граціана не було вибору — перед своїм восьмилітнім братом Валентиніаном він віддав перевагу Феодосію Флавію і 19 січня 379 року в Сірмії проголосив його співправителем (августом) східної частини Римської імперії.
Обравши за столицю Салоніки, за наступні два роки Феодосій зупинив набіги готів, варварська коаліція яких розпалась, і 24 листопада 380 року переїхав у Константинополь, звідки вів дипломатичні переговори з вождями готів, схиляючи їх до союзу з Римом. 3 жовтня 382 року за дорученням Феодосія воєнний магістр Фракії Флавій Сатурнін підписав з вождями готів мирну угоду, за якою вони отримали право селитись у Нижній Мезії і Фракії (нині — Болгарія), натомість були зобов'язані захищати кордони імперії від інших варварів. Ця подія, поряд із поразкою під Адріанополемм, вважається ключовою в історії Римської імперії — не маючи прав римських громадян, готи романізувались і з часом зуміли зайняти вищі державні та військові пости в державі, що через сто років привело до повного краху її західної частини.
Народжений у християнській сім'ї, Феодосій був хрещений лише 34-літнім під час важкої хвороби і після одужання став ревним борцем з язичництвом — за підтримки Граціана у 380 році він проголосив християнство державною релігією, згодом заборонив Олімпійські ігри, жертвопринесення поганським богам, вивчення математики, яка вважалась пов'язаною з магією і чаклунством, а в 391 році спеціальним едиктом постановив зруйнувати всі язичницькі храми.
Протягом усього свого правління на Сході Феодосій підтримував августів і імператорів Заходу, воюючи із узурпаторами, і після перемоги над черговим з них у 394 році під його владою опинилась вся територія Римської імперії. Однак несподівана смерть Феодосія наступного року привела до розділення держави між його синами і Римська імперія більше ніколи в її історії не була єдиною державою.
Коментарі
Дивіться також
• Тетрархія Діоклетіана, 293
• Велике переселення народів, 375
• Християнство — державна релігія Римської імперії, 380
• Перший Константинопольський собор, 381
• Смерть Феодосія Великого, 395
• Падіння Західної Римської імперії, 476
• Імператор Костянтин VII Багрянородний, 913
• Падіння Візантійської імперії, 1453