Друга китайська імператорська династія Хань зі столицею у місті Чанань була заснована у 202 році до н. е. лідером селянського повстання Лю Баном. який взяв собі імператорське ім'я Гао-цзу. Її правління супроводжувалось значним економічним, науковим та культурним підйомом і безпрецедентним територіальним розширенням держави до кордонів сучасних В'єтнаму, Зовнішньої Монголії, Кореї та пустелі Такла-Макан і створенням на завойованих землях численних напівавтономних царств, які платили данину імператорам Хань, що правили на Сході.
До кінця II століття до н. е. на всій підконтрольній Хань території була сформована централізована судова система, а влада в регіонах все більше стала підпорядковуватись ханьським чиновникам, які входили до різних родинних кланів. У кінці I століття до н. е. найпотужнішими з них стала родини імператриць, двірцевих євнухів і матерів імператорів, котрі все частіше втручались у питання престолонаслідування.
12-й імператор Лю Ао (Чен-ді), що зійшов на престол у 33 році до н. е., практично не займався управлінням державою, справи в якій передоручив своїй матері Ван Чжен-цзюнь. Він помер після 24 років правління від передозування афродізіаками бездітним, і новим імператором став його племінник Лю Сінь, що взяв ім'я Ай-ді. Проведене матір'ю Лю Ао розслідування виявило, що у того було двоє синів, вбитих в результаті інтриг наложниць, і це було розцінено Ван Чжен-цзюнь як змова проти неї.
Коли в 1 році до н. е. Ай-ді помер також бездітним, Ван Чжен-цзюнь наказала заарештувати його коханця Дун Сяня, який за заповітом імператора мав стати спадкоємцем престолу, викрала імператорську печатку і призначила свого племінника Ван Мана першим міністром і головою регентської ради при малолітньому імператорі Пін-ді, який доводився їй внучатим племінником і був єдиним нащадком по чоловічій лінії її чоловіка.
Прагнучи встановити одноосібну владу, Ван Ман вислав зі столиці рідню матері нового імператора, якого одружив зі своєю дочкою, у 3 році придушив заколот власного сина, а через три роки отруїв 15-літнього імператора. За наполяганням Ван Мана в якості спадкоємця престолу регентська рада серед 53-ох правнуків десятого імператора Сюань-ді обрала річного віку Лю Іна, при якому перший міністр і далі залишився регентом.
Ван Ман придушив кілька повстань родини Лю, яка підозрювала його у спробі узурпувати владу, і взимку 8 року скликав раду вчених, вищих чиновників і астрологів, яка прийшла до висновку, що династія Хань втратила т. зв. Небесний мандат (волю небес як джерело легітимності влади), оскільки саме в цей момент відбувається перехід від стихії вогню (Хань) до стихії землі, представником якої, як прямий нащадок легендарного першокитайця Хуан-ді і є Ван Ман.
10 січня 9 року Ван Ман оголосив про закінчення епохи Хань, і, усунувши від влади так і не коронованого Лю Іна, під іменем Цзюйцзюнь проголосив себе першим імператором нової династії Сінь.
Прийнявши державу в умовах глибокої економічної кризи, викликаної постійними війнами з кочівними народами біля її кордонів, Ван Ман зміцнив центральну владу за рахунок ослаблення місцевої аристократії, провів грошову реформу, вилучивши у казну велику кількість золота, земельну реформу, перерозподіливши надлишки землі у її великих власників і вилучивши її дев'яту частину на користь держави, ввів державну монополію на торгівлю алкоголем, сіллю та залізом і десятипроцентний податок на мисливців, рибалок і ремісників.
Всі ці заходи викликали невдоволення аристократії, але дозволили зміцнити економіку настільки, що в 11 році Ван Ман розпочав війну проти Держави хуннів, котрі проживали в степах на північ від Китаю, яка, проте, була програна, спустошила державну казну і привела до втрати контролю над Великим шовковим шляхом. Ситуація в країні стала ще більш загрозливою коли у 17 році через повінь на ріці Хуанхе країну охопив кількарічний голод, — у південній провінції Цзянсу почали з'являтись загони повсталих селян, виступи яких до 22 року охопили більшу частину держави.
Селянські повстання підтримала місцева знать на чолі з усунутою Ван Маном від влади родиною Лю і після кількох програних селянській армії «червонобрових» (повсталі для самоідентифікації фарбували брови) битв він був 6 жовтня 23 року вбитий у власному палаці у місті Чанань.
Імператор Цзюйцзюнь став першим і останнім представником династії Сінь — того ж року Лю Сюань, нащадок шостого імператора Цзін-ді, оголосив про відновлення династії Хань. Прийнявши храмове ім'я Генші-ді, він протягом двох років намагався придушити повстання «чевонобрових», однак через два роки був убитий за наказом свого триюрідного брата Лю Сю, який проголосив себе імператором Гуан У-ді і став першим правителем династії т. зв. Пізньої (або Східної через перенесення столиці у місто Лоян) Хань, що правила да 220 року і була повалена в результаті повстання «жовтих пов'язок».
Коментарі
Дивіться також
• Китайська династія Юань, 1271
• Незалежність Маньчжурії, 1932
• Китайська народна Республіка, 1949