259 - У битві під Медіоланом (нині — Мілан) 60-тисячна римська армія імератора Галлієна вщент розбила алеманів, які перейшли Альпи і підійшли до кордонів Італії, знищивши 300-тисячну орду варварів.

12 квітня 260 - В Колонії Агрипіна (нині — Кьольн, Німеччина) повсталими військами римських провінцій Нижня і Верхня Германія вбито сина і співправителя імператора Галієна. До весни наступного року проголошений легіонами імператором Марк Латиній Постум був визнаний в Галлії, Британії та Іспанії, на території котрих Галльська імперія як де-факто незалежна держава проіснувала протягом 14 років.

267 - Після підступного вбивства августа і правителя Сирії Одената влада в Пальмірі перейшла до його малолітнього сина і дружини, 27-річної Зенобії. Спираючись на військову міць вірної їй армії, вона кинула виклик ослабленій Римській імперії і за кілька років підкорила Палестину, Петрейську Аравію, Єгипет і Анатолію, проголосивши себе імператрицею.

267 - Намісник Пальміри Оденат, призначений за успіхи у війні з Сасанідською Персією імператором Галієном головнокомандуючим римських військ в східній частині імперії, разом зі старшим сином Геродом Гайраном прийняв титул шахіншаха (царя царів) Пальмірського царства, під владою якого опинились провінції Кілікія, Сирія, Месопотамія, Фінікія, Палестина й Аравія.

14 лютого 269 - За наказом імператора Клавдія за сповідання Христа був обезголовлений римський священник Валентин. Згідно з легендою, перебуваючи у в'язниці перед стратою, святий Валентин залишив прощальну записку дочці тюремника, з якою подружився, і підписав її "Від твого Валентина".

270 - Скориставшись смертю римського імператора Клавдія II і слабкістю його наступника Квінтілла, Пальмірське царство розпочало наступ на римські провінції і захопили Єгипет, після чого завоювали Каппадокію і Галатію.

272 - Імператор Луцій Доміцій Авреліан розпочав війну проти Пальмірського царства, розбивши його війська в Малій Азії і наступного року зайнявши Пальміру, яка капітулювала після втечі цариці Зенобії.