Після чергової міжусобної війни і вбивства Антіоха XIII, у 63 році до н. е. Помпей Великий приєднав залишки колись могутньої Держави Селевкідів до провінція Сирія у складі Римської республіки.
Політичні лідери 88 - 58 до н.е. років
Вірменія:
Тигран II Великий (95-55 до н.е.) • Держава Селевкідів: Тигран Великий (83-69 до н.е.),
Антіох XIII (69-64 до н.е.),
Філіпп II Філоромей (66-64 до н.е.) • Парфія: Готарз I (91-87 до н.е.), Ород I (85-80 до н.е.), Санатрук (92-87 до н.е., 77-70 до н.е.), Фраат III (70-57 до н.е.) • Римська республіка:
Корнелій Сулла (88 до н.е., 81-80 до н.е.), Помпей Великий (70 до н.е.),
Марк Ліциній Красс (70-69 до н.е.),
Юлій Цезар (59 до н.е.),
Марк Туллій Цицерон (63 до н.е.).
Головні події 88 - 58 до н.е. років
Всі події 88 - 58 до н.е. років
1 березня 86 до н.е. - Римський полководець
Луцій Корнелій Сулла взяв штурмом і пограбував Афіни. Наступні перемоги Сули над понтійським царем Мітрідатом привели до повного підкорення Греції Риму.
83 до н.е. - У
Римській республіці розпочалась громадянська війна між прихильниками консула Сулли і померлого консула Гая Марія, які об'єдналися навколо його сина Гая Марія молодшого і консула Гнея Папірія Карбона. Перемога Сулли дала йому можливість встановити власну одноосібну, необмежену за часом диктатуру.
2 листопада 82 до н.е. - Після перемоги у битві біля Коллінських воріт на півночі Риму, коли армія Луція Корнелія Сулли розбила війська самнітів та луканів, які підтримували косула Гая Марія-молодшого, і увійшла в місто, сенат був змушений для «укріплення республіки»
обрати Суллу безстроковим диктатором і оголосити всі його дії, як минулі, так і майбутні, законними.
1 листопада 82 до н.е. - У битві біля Коллінських воріт на півночі Риму армія Луція Корнелія Сулли розбила війська самнітів і луканів, які підтримували косула Гая Марія-молодщого, і увійшла в місто.
74 до н.е. - Візантій, який з 146 року до н. е. перебував у союзницьких відносинах з Римом, увійшов до складу
Римської республіки.
73 до н.е. - Розпочалось найбільше в Давньому світі
повстання рабів - під проводом гладіатора Спартака більше 120 тисяч повсталих здійснили спробу взяти під контроль
Римську республіку.
3 серпня 70 до н.е. - Після піврічної облоги римським військам під проводом Тіта Флавія Веспасіана вдалось зруйнувати внутрішні мури Єрусалима і до 8 вересня взяти його під повний контроль.
6 жовтня 69 до н.е. - Незважаючи на багатократну перевагу,
армія вірменського царя Тиграна II Великого була розбита військами римського консула Луція Ліцинія Лукулла, які захопили і рограбували столицю Великої Вірменії. Поразка під Тигранакертом мала вирішальне значення для долі Вірменії, яка втратила практично всі свої завоювання останніх десятиліть і була змушена підписати з Римом мирний договір.
5 грудня 64 до н.е. - За постановою сенату, але без формального судового рішення у Римі страчені змовники, що підтримали Луція Сергія Катіліну у його спробі повалити Римську республіку і обмежити владу сенату. Змова була розкрита Цицероном у жовтні 63 р. до н.е. Наступного року у битві при Пісторії загинули і керівники змови - Катіліна і Гай Манлій.
21 жовтня 63 до н.е. - Обраний в 63 р. до н.е. консулом, Марк Тулій
Цицерон розкрив задум збіднілого патриція Луція Сергія Катіліни, вождя
плебсу і молоді, котрий, спираючись на підтримку Цезаря і Красса, планував убити Цицерона і захопити владу в Римі. Отримавши інформацію про плани Катіліни, Цицерон виступив у сенаті, чим дезавуював його наміри і отримав доручення сенату захистити республіку. 7 листопада Цицерон вислав Катіліну з Риму, 17 листопада - оголосив ворогом народу і заарештував його прихильніків, котрі, назважаючи на захист Цезаря, були страчені. У січні наступного року війська Катіліни були розбиті в Ертурії, а він сам загинув у бою. За придушення заколоту Катіліни Цицерон отримав титул "батько вітчизни".
60 до н.е. - З метою захоплення влади
Гай Юлій Цезар, Гней Помпей Великий і Марк Ліциній Красс створили Перший Триумвірат, який фактично перебрав на себе владу. Він проіснував до смерті Красса в 53 році до н. е.
78 до н.е. -
Луцій Корнелій Сулла, давньоримський державний діяч і воєначальник,
безстроковий диктатор, організатор кривавих проскрипцій і реформатор державного устрою; добровільно відмовився від необмеженої влади. 2097 років тому, в
60 років (нар.
138 до н. е.).