Головні події 83-63 до н.е. років

• Щасливий диктатор Луцій Корнелій Сулла, 2 листопада 82 до н. е.
• Повстання Спартака, 73 до н. е.
• Битва під Тигранакертом, 6 жовтня 69 до н. е.
• Падіння Держави Селевкідів, 63 до н. е.

Політичні лідери 83-63 до н.е. років

• Єгипет: Птолемей IX Сотер II (89-81 до н.е.), Береніка III (81-80 до н.е.), Птолемей XI Олександр II (80 до н.е.), Птолемей XII Авлет (80-58 до н.е.)
• Вірменія: Тигран II Великий (95-55 до н.е.)
• Держава Селевкідів: Антіох X Евсеб Філопатор (95-83 до н.е.), Філіп X Філадельф (95-83 до н.е.), Тигран Великий (83-69 до н.е.), Антіох XIII Діоніс Каллінік (69-64 до н.е.), Філіп II Філоромей (66-64 до н.е.)
• Парфія: Ород I (85-80 до н.е.), Санатрук (77-70 до н.е.), Фраат III (70-57 до н.е.)
• Понтійське царство: Мітрідат VI Евпатор (120-63 до н.е.), Фарнак II (63-47 до н.е.)
• Римська республіка: Корнелій Сулла (81-80 до н.е.), Гней Помпей Великий (70 до н.е.), Марк Ліциній Красс (70-69 до н.е.), Марк Туллій Цицерон (63 до н.е.)

Всі події 83-63 до н.е. років

83 до н.е. • У Римській республіці розпочалась громадянська війна між прихильниками консула Сулли і померлого консула Гая Марія, які об'єдналися навколо його сина Гая Марія-молодшого і консула Гнея Папірія Карбона. Перемога Сулли дала йому можливість встановити власну одноосібну, необмежену за часом диктатуру.

2 листопада 82 до н.е. • Після перемоги у битві біля Коллінських воріт на півночі Риму, коли армія Луція Корнелія Сулли розбила війська самнітів та луканів, які підтримували консула Гая Марія-молодшого, і увійшла в місто, сенат був змушений для «укріплення республіки» обрати Суллу безстроковим диктатором і оголосити всі його дії, як минулі, так і майбутні, законними.

1 листопада 82 до н.е. • У битві біля Коллінських воріт на півночі Риму армія Луція Корнелія Сулли розбила війська самнітів і луканів, які підтримували косула Гая Марія-молодщого, і увійшла в місто.

74 до н.е. • Візантій, який з 146 року до н. е. перебував у союзницьких відносинах з Римом, увійшов до складу Римської республіки.

73 до н.е. • Розпочалось найбільше в Давньому світі повстання рабів — під проводом гладіатора Спартака більше 120 тисяч повсталих здійснили спробу взяти під контроль Римську республіку.

3 серпня 70 до н.е. • Після піврічної облоги римським військам під проводом Тита Флавія Веспасіана вдалось зруйнувати внутрішні мури Єрусалима і до 8 вересня взяти його під повний контроль.

6 жовтня 69 до н.е. • Незважаючи на багатократну перевагу, армія вірменського царя Тиграна II Великого була розбита військами римського консула Луція Ліцинія Лукулла, які захопили і рограбували столицю Великої Вірменії. Поразка під Тигранакертом мала вирішальне значення для долі Вірменії, яка втратила практично всі свої завоювання останніх десятиліть і була змушена підписати з Римом мирний договір.

5 грудня 64 до н.е. • За постановою сенату, але без формального судового рішення у Римі страчені змовники, що підтримали Луція Сергія Катіліну у його спробі повалити Римську республіку і обмежити владу сенату. Змова була розкрита Цицероном у жовтні 63 р. до н.е. Наступного року у битві при Пісторії загинули і керівники змови — Катіліна і Гай Манлій.

63 до н.е. • Після чергової міжусобної війни і вбивства Антіоха XIII, Помпей Великий приєднав залишки колись могутньої Держави Селевкідів до провінція Сирія у складі Римської республіки.

21 жовтня 63 до н.е. • Обраний в 63 р. до н.е. консулом, Марк Тулій Цицерон розкрив задум збіднілого патриція Луція Сергія Катіліни, вождя плебсу і молоді, котрий, спираючись на підтримку Цезаря і Красса, планував убити Цицерона і захопити владу в Римі. Отримавши інформацію про плани Катіліни, Цицерон виступив у сенаті, чим дезавуював його наміри і отримав доручення сенату захистити республіку. 7 листопада Цицерон вислав Катіліну з Риму, 17 листопада — оголосив ворогом народу і заарештував його прихильніків, котрі, назважаючи на захист Цезаря, були страчені. У січні наступного року війська Катіліни були розбиті в Ертурії, а він сам загинув у бою. За придушення заколоту Катіліни Цицерон отримав титул "батько вітчизни".

Народились в 83-63 до н.е. роках

14 січня 83 до н.е. — †1 серпня 30 до н.е. • Марк Антоній, римський полководець та державний діяч, триумвір (43-33 рр. до н. е.), тричі консул (44, 34, 31 до н. е.).

73 до н.е. — †4 до н.е. • Ірод I (Ірод Великий), цар Юдеї (40-4 рр. до н. е.).

бл. 70 до н.е. — †8 до н.е. • Гай Цильній Меценат, давньоримський державний діяч, письменник, поет; шанувальник мистецтва і покровитель поетів, особистий друг Октавіана Августа.

15 жовтня 70 до н.е. — †21 вересня 19 до н.е. • Вергілій (Публій Вергілій Марон), римський поет, автор епоса "Енеїда", поетичних циклів "Буколіки", "Георгіки").

2 листопада 69 до н.е. — †12 серпня 30 до н.е. • Клеопатра VII Філопатор, єгипетська цариця (51-30 рр. до н. е.) з македонської династії Птолемеїв; донька Птолемея XII, остання з правителів еліністичного Єгипту.

8 грудня 65 до н.е. — †27 листопада 8 до н.е. • Горацій (Квінт Горацій Флакк), римський поет ("Пам'ятник"), теоретик мистецтва ("Наука поезії").

64 до н.е. — †24 • Страбон, давньогрецький географ («Географія») та історик («Історичні записки»).

23 вересня 63 до н.е. — †19 серпня 14 • Гай Юлій Цезар Октавіан Август, перший римський імператор (з 27 р. до н. е.), в честь котрого названий восьмий місяць року; пасинок Гая Юлія Цезаря.

Померли в 83-63 до н.е. роках

78 до н.е. • Луцій Корнелій Сулла, давньоримський державний діяч і воєначальник, безстроковий диктатор, організатор кривавих проскрипцій і реформатор державного устрою; добровільно відмовився від необмеженої влади. Пом. 2099 років тому у 60 років (нар. 138 до н. е.).

63 до н.е. • Мітрідат VI (Мітрідат Евпатор), останній цар незалежного Понтійського царства (120—63 рр. до н. е.), цар Боспорського царства (108—63 рр. до н. е.). Пом. 2084 роки тому у 69 років (нар. 132 до н. е.).