• Єгипет: Птолемей IX Сотер II (89-81 до н.е.), Береніка III (81-80 до н.е.), Птолемей XI Олександр II (80 до н.е.), Птолемей XII Авлет (80-58 до н.е.)
• Вірменія:
Тигран II Великий (95-55 до н.е.)
• Держава Селевкідів: Антіох X Евсеб Філопатор (95-83 до н.е.), Філіп X Філадельф (95-83 до н.е.), Тигран Великий (83-69 до н.е.),
Антіох XIII Діоніс Каллінік (69-64 до н.е.),
Філіп II Філоромей (66-64 до н.е.)
• Парфія: Ород I (85-80 до н.е.), Санатрук (77-70 до н.е.), Фраат III (70-57 до н.е.)
• Понтійське царство: Мітрідат VI Евпатор (120-63 до н.е.), Фарнак II (63-47 до н.е.)
• Римська республіка:
Корнелій Сулла (81-80 до н.е.), Помпей Великий (70 до н.е.),
Марк Ліциній Красс (70-69 до н.е.),
Марк Туллій Цицерон (63 до н.е.)
83 до н.е. • У
Римській республіці розпочалась громадянська війна між прихильниками консула Сулли і померлого консула Гая Марія, які об'єдналися навколо його сина Гая Марія-молодшого і консула Гнея Папірія Карбона. Перемога Сулли дала йому можливість встановити власну одноосібну, необмежену за часом диктатуру.
2 листопада 82 до н.е. • Після перемоги у битві біля Коллінських воріт на півночі Риму, коли армія Луція Корнелія Сулли розбила війська самнітів та луканів, які підтримували косула Гая Марія-молодшого, і увійшла в місто, сенат був змушений для «укріплення республіки»
обрати Суллу безстроковим диктатором і оголосити всі його дії, як минулі, так і майбутні, законними.
1 листопада 82 до н.е. • У битві біля Коллінських воріт на півночі Риму армія Луція Корнелія Сулли розбила війська самнітів і луканів, які підтримували косула Гая Марія-молодщого, і увійшла в місто.
74 до н.е. • Візантій, який з 146 року до н. е. перебував у союзницьких відносинах з Римом, увійшов до складу
Римської республіки.
73 до н.е. • Розпочалось найбільше в Давньому світі
повстання рабів — під проводом гладіатора Спартака більше 120 тисяч повсталих здійснили спробу взяти під контроль
Римську республіку.
3 серпня 70 до н.е. • Після піврічної облоги римським військам під проводом Тита Флавія Веспасіана вдалось зруйнувати внутрішні мури Єрусалима і до 8 вересня взяти його під повний контроль.
6 жовтня 69 до н.е. • Незважаючи на багатократну перевагу,
армія вірменського царя Тиграна II Великого була розбита військами римського консула Луція Ліцинія Лукулла, які захопили і рограбували столицю Великої Вірменії. Поразка під Тигранакертом мала вирішальне значення для долі Вірменії, яка втратила практично всі свої завоювання останніх десятиліть і була змушена підписати з Римом мирний договір.
5 грудня 64 до н.е. • За постановою сенату, але без формального судового рішення у Римі страчені змовники, що підтримали Луція Сергія Катіліну у його спробі повалити Римську республіку і обмежити владу сенату. Змова була розкрита Цицероном у жовтні 63 р. до н.е. Наступного року у битві при Пісторії загинули і керівники змови — Катіліна і Гай Манлій.
63 до н.е. • Після чергової міжусобної війни і вбивства Антіоха XIII, Помпей Великий приєднав
залишки колись могутньої Держави Селевкідів до провінція Сирія у складі Римської республіки.
21 жовтня 63 до н.е. • Обраний в 63 р. до н.е. консулом, Марк Тулій
Цицерон розкрив задум збіднілого патриція Луція Сергія Катіліни, вождя
плебсу і молоді, котрий, спираючись на підтримку Цезаря і Красса, планував убити Цицерона і захопити владу в Римі. Отримавши інформацію про плани Катіліни, Цицерон виступив у сенаті, чим дезавуював його наміри і отримав доручення сенату захистити республіку. 7 листопада Цицерон вислав Катіліну з Риму, 17 листопада — оголосив ворогом народу і заарештував його прихильніків, котрі, назважаючи на захист Цезаря, були страчені. У січні наступного року війська Катіліни були розбиті в Ертурії, а він сам загинув у бою. За придушення заколоту Катіліни Цицерон отримав титул "батько вітчизни".