74 до н.е. - Візантій, який з 146 року до н. е. перебував у союзницьких відносинах з Римом, увійшов до складу Римської республіки.

73 до н.е. - Розпочалось найбільше в Давньому світі повстання рабів — під проводом гладіатора Спартака більше 120 тисяч повсталих здійснили спробу взяти під контроль Римську республіку.

3 серпня 70 до н.е. - Після піврічної облоги римським військам під проводом Тіта Флавія Веспасіана вдалось зруйнувати внутрішні мури Єрусалима і до 8 вересня взяти його під повний контроль.

6 жовтня 69 до н.е. - Незважаючи на багатократну перевагу, армія вірменського царя Тиграна II Великого була розбита військами римського консула Луція Ліцинія Лукулла, які захопили і рограбували столицю Великої Вірменії. Поразка під Тигранакертом мала вирішальне значення для долі Вірменії, яка втратила практично всі свої завоювання останніх десятиліть і була змушена підписати з Римом мирний договір.

5 грудня 64 до н.е. - За постановою сенату, але без формального судового рішення у Римі страчені змовники, що підтримали Луція Сергія Катіліну у його спробі повалити Римську республіку і обмежити владу сенату. Змова була розкрита Цицероном у жовтні 63 р. до н.е. Наступного року у битві при Пісторії загинули і керівники змови — Катіліна і Гай Манлій.

63 до н.е. - Після чергової міжусобної війни і вбивства Антіоха XIII, Помпей Великий приєднав залишки колись могутньої Держави Селевкідів до провінція Сирія у складі Римської республіки.

21 жовтня 63 до н.е. - Обраний в 63 р. до н.е. консулом, Марк Тулій Цицерон розкрив задум збіднілого патриція Луція Сергія Катіліни, вождя плебсу і молоді, котрий, спираючись на підтримку Цезаря і Красса, планував убити Цицерона і захопити владу в Римі. Отримавши інформацію про плани Катіліни, Цицерон виступив у сенаті, чим дезавуював його наміри і отримав доручення сенату захистити республіку. 7 листопада Цицерон вислав Катіліну з Риму, 17 листопада — оголосив ворогом народу і заарештував його прихильніків, котрі, назважаючи на захист Цезаря, були страчені. У січні наступного року війська Катіліни були розбиті в Ертурії, а він сам загинув у бою. За придушення заколоту Катіліни Цицерон отримав титул "батько вітчизни".

60 до н.е. - З метою захоплення влади Гай Юлій Цезар, Гней Помпей Великий і Марк Ліциній Красс створили Перший Триумвірат, який фактично перебрав на себе владу. Він проіснував до смерті Красса в 53 році до н. е.

5 квітня 56 до н.е. - В Луці відбулась урочиста зустріч римських триумвирів Гая Юлія Цезаря, Марка Ліцинія Красса і Гнея Помпея, на якій було підтверджено політичний союз, укладений у 60 році до н.е, — Цезарю ще на п'ять років продовжено термін управління Галлією, а з наступного року Красс і Помпей ставали консулами і отримували в управління Іспанію і Сірію, відповідно.

квітень 55 до н.е. - Кинувшись на меч, покінчив життя самогубством Тіт Лукрецій Кар, римський філософ-матеріаліст, поет, автор поеми "Про природу речей".

26 серпня 55 до н.е. - Римські війська на чолі з Юлієм Цезарем висадились в Британії.

15 жовтня 55 до н.е. - Покінчив життя самогубством Тіт Лукрецій Кар, римський філософ-матеріаліст, поет, автор поеми "Про природу речей".

9 травня 53 до н.е. - У битві біля міста Карри (нині — Харан, Туреччина) римська армія зазнала однієї з найбільших поразок в своїй історії — 45-тисячний корпус під керівництвом проконсула Марка Ліцинія Красса був розбитий вп'ятеро меншою парфянською армією полководця Сурени Міхрана. Втративши 20 тисяч вбитими і 10 тисяч полоненими, Красс намагався врятуватись втечею, але був схоплений і страчений.

52 до н.е. - Париж захоплено римлянами і вперше згадується в «Записках про галльску війну» Гая Юлія Цезаря, який назвав його Лютецією і повідомив, місто розміщене на острові на річці Сена і населене племенем паризіїв.

25 лютого 52 до н.е. - В супереч звичаям, римський полководець Помпей обраний на 52-й рік "консулом без колеги". Сенат схвалив цей надзвичайний захід, доручивши йому відновити у Римі порядок після кривавих сутичок під час виборчої кампанії.

1 січня 49 до н.е. - Римський сенат зажадав від полководця Гая Юлія Цезаря розпустити військо. Коли Цезар відмовився, сенат 7 січня для захисту республіки передав диктаторські повноваження вищим посадовим особам і народним трибунам. У відповідь 10 січня Цезар з одним легіоном перейшов ріку Рубікон і вторгся на територію Італії. У Римі почалась громадянська війна, в якій Цезар переміг полководця Геня Помпея та його прихильників і став одноосібним правителем Риму.

2 серпня 49 до н.е. - Гай Юлій Цезар розбив війська Помпея в бою біля Леріди.

10 січня 49 до н.е. - Всупереч рішенню сенату, Юлій Цезар всупереч рішенню сенату з одним легіоном і 300-и вершниками перетнув ріку Рубікон, що слугувала кордоном між власне Італією та провінцією Цизальпінська Галлія, і почав свій похід на Рим. Його виступ проти сенату став початком громадянської війни, в якій загинула Римська республіка.

10 липня 48 до н.е. - Під Дирахієм (нині — Дуррес, Албанія) відбулась битва між військами Юлія Цезаря та армією Гнея Помпея, підтримуваного більшістю Сенату. Програвши бій, Цезар сказав своє знамените "Сьогодні ми програли, але чи хтось з наших ворогів зможе скористатись з нашої поразки?"

9 серпня 48 до н.е. - Війська Гая Юлія Цезаря розбили чисельно переважаючу армію римського сенату, очолюваною Гнеєм Помпеєм, в битві біля Фарсалі (сучасна Фессалія, Греція), після чого Помпей був змушений рятуватись втечею до Єгипту. Це була вирішальна битва за одноосібну владу над Римом, що прискорило падіння Римської рабовласницької республіки.