• Повстання Спартака, 73 до н. е.
• Битва під Тигранакертом, 6 жовтня 69 до н. е.
• Падіння Держави Селевкідів, 63 до н. е.
• Загибель Марка Ліцинія Красса, 9 травня 53 до н. е.

• Єгипет: Птолемей XII Авлет (80-58 до н.е., 56-51 до н.е.), Береніка IV Епіфанея (58-55 до н.е.)
• Вірменія: Тигран II Великий (95-55 до н.е.), Артавазд II (54-34 до н.е.)
• Держава Селевкідів: Тигран Великий (83-69 до н.е.), Антіох XIII Діоніс Каллінік (69-64 до н.е.), Філіп II Філоромей (66-64 до н.е.)
• Парфія: Санатрук (77-70 до н.е.), Фраат III (70-57 до н.е.), Мітрідат III (57-54 до н.е.), Ород II (57-37 до н.е.)
• Понтійське царство: Мітрідат VI Евпатор (120-63 до н.е.), Фарнак II (63-47 до н.е.)
• Римська республіка: Помпей Великий (70 до н.е., 55 до н.е.), Марк Ліциній Красс (70-69 до н.е., 55-53 до н.е.), Марк Туллій Цицерон (63 до н.е.), Юлій Цезар (59 до н.е.)

73 до н.е. • Розпочалось найбільше в Давньому світі повстання рабів — під проводом гладіатора Спартака більше 120 тисяч повсталих здійснили спробу взяти під контроль Римську республіку.

3 серпня 70 до н.е. • Після піврічної облоги римським військам під проводом Тита Флавія Веспасіана вдалось зруйнувати внутрішні мури Єрусалима і до 8 вересня взяти його під повний контроль.

6 жовтня 69 до н.е. • Незважаючи на багатократну перевагу, армія вірменського царя Тиграна II Великого була розбита військами римського консула Луція Ліцинія Лукулла, які захопили і рограбували столицю Великої Вірменії. Поразка під Тигранакертом мала вирішальне значення для долі Вірменії, яка втратила практично всі свої завоювання останніх десятиліть і була змушена підписати з Римом мирний договір.

5 грудня 64 до н.е. • За постановою сенату, але без формального судового рішення у Римі страчені змовники, що підтримали Луція Сергія Катіліну у його спробі повалити Римську республіку і обмежити владу сенату. Змова була розкрита Цицероном у жовтні 63 р. до н.е. Наступного року у битві при Пісторії загинули і керівники змови — Катіліна і Гай Манлій.

63 до н.е. • Після чергової міжусобної війни і вбивства Антіоха XIII, Помпей Великий приєднав залишки колись могутньої Держави Селевкідів до провінція Сирія у складі Римської республіки.

21 жовтня 63 до н.е. • Обраний в 63 р. до н.е. консулом, Марк Тулій Цицерон розкрив задум збіднілого патриція Луція Сергія Катіліни, вождя плебсу і молоді, котрий, спираючись на підтримку Цезаря і Красса, планував убити Цицерона і захопити владу в Римі. Отримавши інформацію про плани Катіліни, Цицерон виступив у сенаті, чим дезавуював його наміри і отримав доручення сенату захистити республіку. 7 листопада Цицерон вислав Катіліну з Риму, 17 листопада — оголосив ворогом народу і заарештував його прихильніків, котрі, назважаючи на захист Цезаря, були страчені. У січні наступного року війська Катіліни були розбиті в Ертурії, а він сам загинув у бою. За придушення заколоту Катіліни Цицерон отримав титул "батько вітчизни".

60 до н.е. • З метою захоплення влади Гай Юлій Цезар, Гней Помпей Великий і Марк Ліциній Красс створили Перший Триумвірат, який фактично перебрав на себе владу. Він проіснував до смерті Красса в 53 році до н. е.

5 квітня 56 до н.е. • В Луці відбулась урочиста зустріч римських триумвирів Гая Юлія Цезаря, Марка Ліцинія Красса і Гнея Помпея, на якій було підтверджено політичний союз, укладений у 60 році до н.е, — Цезарю ще на п'ять років продовжено термін управління Галлією, а з наступного року Красс і Помпей ставали консулами і отримували в управління Іспанію і Сірію, відповідно.

квітень 55 до н.е. • Кинувшись на меч, покінчив життя самогубством Тіт Лукрецій Кар, римський філософ-матеріаліст, поет, автор поеми "Про природу речей".

26 серпня 55 до н.е. • Римські війська на чолі з Юлієм Цезарем висадились в Британії.

15 жовтня 55 до н.е. • Покінчив життя самогубством Тіт Лукрецій Кар, римський філософ-матеріаліст, поет, автор поеми "Про природу речей".

9 травня 53 до н.е. • У битві біля міста Карри (нині — Харан, Туреччина) римська армія зазнала однієї з найбільших поразок в своїй історії — 45-тисячний корпус під керівництвом проконсула Марка Ліцинія Красса був розбитий вп'ятеро меншою парфянською армією полководця Сурени Міхрана. Втративши 20 тисяч вбитими і 10 тисяч полоненими, Красс намагався врятуватись втечею, але був схоплений і страчений.