26 грудня 1918 року у київській пресі опублікована Декларація Директорії Української Народної Республіки, в якій було викладено основи державного устрою та соціально-економічної політики відновленої УНР.

16 листопада 1952 року у Львові на 81-му році життя померла одна із найбільш славетних українських співачок Соломія Амвросіївна Крушельницька.

15 жовтня 1615 року знатна киянка Галшка Гулевичівна при численних свідках подарувала свою спадкову землю із садибою на Подолі Київському братству.

14 вересня 1911 року в Києві анархо-комуніст Дмитро Богров двома пострілами смертельно поранив голову Ради міністрів, міністра внутрішніх справ Російської імперії Петра Столипіна, який помер на 50-му році життя 18 вересня й за два дні був похований на території Києво-Печерської лаври.

18 серпня 1948 року у тюремній лікарні київської Лук'янівської в'язниці на 54-му році життя помер один із представників королівської династії Габсбурґів австрійський ерцгерцог Вільгельм Франц фон Габсбурґ-Льотрінґен, знаний також як український військовий і політичний діяч, поет, один із найбільш романтичних героїв українського національного відродження Василь Вишиваний.

1 серпня 1913 року у грузинському курортному селищі Сурамі, що неподалік від Кутаїсі, на 43-му році життя померла українська поетеса, письменниця, перекладачка, діячка українського національного руху Леся Українка. За кілька днів вона була похована в Києві на Байковому кладовищі.

25 липня 1934 року у паризькому шпиталі на 46-у році життя помер анархо-комуніст, ватажок селянського повстанського руху на півдні України у 1918-21 роках Нестор Махно. Урна з його прахом була похована в стіні комунарів на цвинтарі Пер-Лашез.

28 травня 1916 року у Львові помер визначний поет, белетрист, перекладач, видавець, вчений-енциклопедист, діяч українського національного відродження Іван Якович Франко.

26 квітня 1945 року у лікарні бенедиктинського чоловічого монастиря у баварському місті Меттен на 72-му році життя помер український державний, політичний та громадський діяч, військовий, останній гетьман України Павло Петрович Скоропадський.

25 квітня (12 квітня за ст. ст.) 1913 року у Чернігові на 49-у році життя помер один із класиків українського красного письменства, культурний і громадський діяч кінця XIX — початку XX століття Михайло Михайлович Коцюбинський.

12 квітня 2002 року в Нью-Йорку на 94 році життя помер славіст-мовознавець, літературознавець, культуролог, публіцист Юрій Володимирович Шевельов. Про його внесок у науку найкраще сказав він сам: "Те, що Грушевський зробив для української історії, я зробив для української мови".

19 квітня (7 квітня) 1885 року у Санкт-Петербурзі на 68-му році життя помер Микола Іванович Костомаров, знакова постать для українського відродження та національної історичної науки XIX століття: історик, археограф, джерелознавець, фольклорист, етнограф, письменник-романтик, публіцист, громадський діяч, один з творців політичного українства, засновник народницького напрямку в національній історіографії.

21 (8) березня 1908 року у Києві після тривалої важкої хвороби помер історик, археолог, археограф, етнограф, нумізмат, український громадсько-політичний діяч Володимир Боніфатійович Антонович.

13 березня 1881 року у Санкт-Петербурзі відбувся найгучніший у ХІХ столітті терористичний акт в Російській імперії — членами організації "Народна воля" був вбитий російський імператор Олександр ІІ. Того ж дня на престол зійшов його 336-літній син Олександр ІІІ.

6 березня 1964 року у Києві на 70-му році життя помер український живописець, театральний художник і графік Анатоль Галактіонович Петрицький.

6 березня 1951 року у Франції у містечку Мужен під Каннами на 71-му році життя помер український письменник, драматург, політичний та державний діяч Володимир Кирилович Винниченко.

6 січня 1945 року у Москві на 82-му році життя помер визначний вчений і мислитель світового рівня, природознавець, перший президент Української академії наук академік Володимир Іванович Вернадський.

3 та 4 листопада 1937 року в урочищі Сандармох неподалік селища Медвежа Гора у Карелії було розстріляно переважну більшість з близько трьох сотень українців, яким судилось потрапити до «Соловецького етапу».

6 червня 1923 року, за півроку до ухвалення секретної постанови РНК СРСР «Про організацію Соловецького табору примусових робіт», на Соловецькі острови перевезли партію ув'язнених з Пертомінського та Холмогорського концентраційних таборів.

20 березня 1917 року у Києві було завершено створення Української Центральної Ради та обрані її перші керівні структури. Головою Ради заочно був обраний визнаний лідер українського руху Михайло Грушевський, який на той час ще не повернувся із заслання.