Після загибелі у війні з іллірійцями Пердікки III престол Македонії, усунувши свого малолітнього племінника Амінту IV, у 359 році до н. е. зайняв 22-літній Філіпп II.

Практично одразу по смерті 16 березня 37 року Тиберія війська і флот у Мізені і Неаполі проголосили імператором його внучатого небожа Гая Цезаря на прізвисько Калігула.

Після трилітньої війни у 550 році до н. е. Кір II, цар Аншану з перського роду Ахеменідів, захопив місто Екбатана, де проголосив себе царем Мідії.

19 жовтня 202 року до н. е. біля Зами відбулась остання і вирішальна битва Другої Пунічної війни, в якій римські війська під командою Публія Корнелія Сципіона завдали нищівної поразки військам Ганнібала Барки.

28 вересня 48 року до н. е. при спробі висадитись у єгипетському порту Пелусій за наказом фараона Птолемея XIII Філопатора підступно вбитий Гней Помпей Великий, триразовий консул, триразовий тріумфатор, військова слава якого не мала рівних протягом двох десятиліть.

У ніч проти 13 вересня 413 року до н. е. військо афінян під проводом стратега Нікія спробувало вирватись з оточення під Сіракузами, але за кілька днів було розбите і у більшій своїй частині винищене.

Через місяць по смерті Октавіана Августа 18 вересня 14 року Cенат проголосив великого понтифіка, багаторазового консула, трибуна і імператора Тиберія Клавдія Нерона принцепсом Риму.

6 вересня 394 року в битві на ріці Фріґід у Східних Альпах армія Феодосія Великого отримала вирішальну перемогу над військом узурпатора Євгенія. Це дало змогу востаннє, хоча й ненадовго, встановити в Римській імперії єдиновладдя і зробити незворотніми процес її християнізації.

8 серпня 121 року до н. е. у місці впадіння ріки Ізер в Рону війська консула Квінта Фабія Максима завдали нищівної поразки армії арвернів на чолі з їх вождем Бітуітом, переможно завершивши трилітню кампанію проти кельтсько-лігурійських племен на півдні Галлії.

Втрутившись у конфлікт між кельтами і германцями, переможною битвою біля Весонтіо 10 вересня 58 року до н. е. над військом свевів проконсул Гай Юлій Цезар розпочав завоювання Галлії, яку повністю підкорив за шість років.

У 225 році до н. е. у битві біля мису Теламон, що на півдорозі між Римом і Пізою, армія консула Луція Емілія Папа задала нищівної поразки війську кельтів, які спустошливим маршем прибули з півночі Апеннін.

31 грудня 406 року племена аланів, вандалів і свевів перейшли по льоду замерзлий Рейн поблизу Могонтіакума (нині Майнц), з розорення якого почався їх спустошливий рейд Галлією.

20 грудня 1806 року союзник Наполеона Бонапарта курфюрст Фрідріх Август з Альбертинської гілки династії Веттінів вступив у права короля Саксонії, першого в історії держави.

Переможно завершивши другий похід проти даків взяттям їх столиці Сармізегетузи, 11 серпня 106 року південно-західна частина Дакії рішенням імператора Траяна стала римською провінцією. Тріумф у п'ятирічній війні Римська імперія відзначила 123-денним святкуванням по всій країні.

У ході війни грецьких колоній з Римом, Пірр, цар Епіру, у 279 році до н. е. зійшовся з ним під Аскулумом, де здобув перемогу ціною таких великих втрат, що був змушений відступити у Сицилію.

Влітку 301 року до н. е. у Фригії відбулась вирішальна битва двадцятилітньої війни діадохів, в якій коаліція царів Македонії, Фракії, Єгипту і Вавилону здолала Антигона Одноокого, який одноосібно претендував на спадщину Олександра Великого.

7 жовтня 1571 року на рейді грецького міста Лепанто, що в Іонічному морі, відбулась битва між флотами Священної ліги і Османської імперії, найбільша з морських сутичок XVI століття.

Після кількох місяців облоги 8 вересня 70 року війська Тита Веспасіана-молодшого захопили Єрусалим, що вирішило долю Першої юдейської війни.

Не програвши жодної битви у тримісячній відчайдушній військовій кампанії, але втративши Париж і підтримку найближчого оточення, 6 квітня 1814 року Наполеон Бонапарт на вимогу союзників по Шостій антифранцузькій коаліції безумовно зрікся престолу Франції та Італії від свого імені й імені своїх спадкоємців.

Не знайшовши підтримки ні в уряді, ні в парламенті, які відмовились надати йому надзвичайні повноваження для захисту Франції від військ Сьомої коаліції, 22 червня 1815 року Наполеон Бонапарт зрікся влади на користь свого малолітнього сина.

1 травня 1876 року британський парламент прийняв законодавчий акт, яким наділив королеву Великобританії і Ірландії Вікторію титулом імператриці Індії.

8 липня 1815 року, на наступний день після входження в Париж англо-прусських військ, до столиці Франції повернувся король Людовик XVIII, усунутий від влади чотири місяці перед тим Наполеоном Бонапартом.

Після входження у Париж військ Шостої коаліції і вимушеного зречення імператора Наполеона, 6 квітня 1814 року сенат визнав королем Франції Людовика XVIII Бурбона, брата страченого републіканцями короля Людовика XVI.

У ході Великої північної війни 11 грудня 1718 року під час облоги фортеці Фредрікшальд у Норвегії загинув шведський король Карл XII з династії Віттельсбахів, останній європейський монарх, що поліг на полі бою.

4 жовтня 1875 року в Чернівцях відбулось урочисте відкриття університету імені Франца Йосифа, заснованого за ініціативи юриста і політика Костянтина Томащука, який і став його першим ректором.

18 вересня 96 року в своєму палаці в Римі двома вільновідпущениками вбитий імператор Доміціан, останній з династії Флавіїв.

У битві біля мису Акцій, що на західному узбережжі Греції, останній великій морській битві античності, 2 вересня 31 року до н. е. флот консула Октавіана завдав нищівної поразки об'єднаному флоту консула-десигната Марка Антонія і єгипетської цариці Клеопатри.

24 серпня 410 року війська вестготів на чолі з Аларіхом без бою захопили Рим й піддали його дводенному грабунку і нищенню.

Щойно завершивши завоювання Парфії, 8 серпня 117 року в місті Сілена в Кілікії на 64-у році життя помер 13-й римський імператор Траян.

По смерті 6 червня 913 року Олександра III з Македонської династії одноосібним імператором Візантії став його 8-річний небіж Костянтин Багрянородний.

4 квітня 1081 року в соборі святої Софії в Константинополі патріарх Косьма коронував на престол Візантійської імперії севаста Олексія Комніна, який захопив столицю, піднявши повстання проти імператора Никифора III Вотаніата.

28 березня 193 року у своєму палаці в Римі преторіанцями убитий 66-річний імператор Пертинакс, який пробув при владі лише 87 днів.

7 березня 161 року в Ланувіумі під Римом на 74-у році життя помер 15-й імператор Антонін Пій.

По смерті 22 лютого 1371 року бездітного короля Давида II з династії Брюсів на престол зійшов його племінник Роберт Стюарт. Він став родоначальником королівської династії, що правила в Шотландії, Англії, Ірландії та Великобританії протягом наступних чотирьох сторіч.

Зі смертю 28 січня 98 року імператора Нерви намісник Верхньої Германії 45-річний Марк Ульпій Траян став 13-м імператором Риму. Завдяки його успішній внутрішній політиці і величезним завоюванням Римська імперія вступила в період свого найвищого розквіту і могутності.

12 квітня 260 року в Колонії Агрипіна повсталими військами римських провінцій Нижня і Верхня Германія вбито сина і співправителя імператора Галієна.

14 січня 1761 року біля міста Паніпат у Північній Індії відбулась одна з найбільших битв XVIII століття — війська Афганської імперії, що виступали у союзі з мусульманами занепалої Імперії Моголів, здобули перемогу над індуїстською армією Конфедерації Маратхів, підтримуваною французами.

19 грудня 1154 року в лондонському Вестмінстері на англійський престол коронувався 21-річний Генріх Короткий Плащ, перший монарх з французької династії Плантагенетів.

В ході неоголошеної Російсько-шведської війни 29 березня 1809 року на скликаному в місті Борго сеймі представники аристократії, духовенства, міщан та селян шістьох шведських ленів склали присягу російському імператору Олександру I, який прийняв титул великого князя Фінляндського.

23 червня 1757 року біля Калькутти британські війська завдали поразки значно переважаючій армії наваба Бенгалії Сіраджа уд-Даула, підтримуваного французами.

21 грудня 69 року римський сенат надав командуючому римськими військами в Сирії і Палестині 60-літньому Титу Флавію Веспасіану повноваження августа, що поклало край громадянській війні, в якій на римський трон крім Веспасіана претендували Сервій Сульпіций Гальба, Авл Вітеллій і Марк Сальвій Отон.

Після невдалої спроби отримати від римського консула Октавіана, який захопив Олександрію, гарантій збереження свободи і передачі царства своїм дітям, 39-річна цариця Єгипту Клеопатра VII 12 серпня 30 року до н. е. покінчила життя самогубством.

Укладеним невдовзі після опівночі 25 березня 1802 року в Ам'єні мирним договором, за яким виснажена тривалим протистоянням Великобританія визнала Французьку і Батавські республіки, завершилась трилітня війна в Європі.

9 червня 68 року римський імператор Нерон, залишений друзями і знаючи про те, що сенат оголосив його ворогом народу, покінчив життя самогубством.

У березневі іди 44 року до н. е. група прибічників республіки під час засідання сенату убила 56-річного довічного диктатора Юлія Цезаря, який стік кров'ю від завданих кинджалами ран.