Вісім дивовижних фактів про Вільгельма Завойовника і нормандське завоювання Англії

1. Після нормандського завоювання були перебудовані усі великі церкви

До першої половини ХІ століття англосакси мало будували з каменю і були далекі модного на континенті архітектурного стилю, який зараз називається «романським». До 1066 року єдиною церквою, збудованою в Англії у цьому стилі, було засноване Едвардом Сповідником нове абатство у Вестмінстері, та й те ще не зовсім закінчене на момент його смерті 5 січня того ж року.

Нормандія ж, навпаки, за часів правління Вільгельма Завойовника переживала бум будівництва церков, реконструкції давніх соборів і заснування десятків нових абатств. Після завоювання така ж будівельна активність поширилась і на Англію, розпочавшись у 1070 році з відбудови собору у Кентербері.

В ХІ столітті в Англії було 15 соборів. З них на момент смерті Вільгельма у 1087 році було перебудовано дев'ять, і ще шість — до часу смерті його сина Генріха Боклерка в 1135 році. Це ж стосується і усіх великих абатств.

Це була найбільша і єдина революція в історії англійської церковної архітектури.

2. З нормандським завоюванням у Британії з'явились замки

Замки були французьким винаходом — найдавніші з них з'явились на рубежі першого тисячоліття вздовж долини Луари. До 1066 року їх було багато і в Нормандії, але геть мало — в Англії, та й ті були зведені французькими найманцями на службі англійського короля Едварда Сповідника. Нормандське завоювання все це змінило. «Вони будували замки де хотіли, не рахуючись з нещасними людьми», — скаржився автор англосаксонського літопису.

До часу смерті Вільгельма в 1087 році в Англії та у Вельсі з'явилось зо півтисячі замків. Більшість з них були з дерева та землі, але у Лондоні, Колчестері та Чепстоу вже розпочалось будівництво великих кам'яних веж.

3. Битва біля Гастінгса відбулась у Баттлі, що поблизу Гастінгса

Не секрет, що зазвичай місце середньовічної битви визначити дуже важко. Втім, люди часто вважають, що точну відповідь може дати археологія, хоча насправді це вдається украй рідко. Метал іржавіє, дерево гниє, все придатне до вжитку з поля бою забиралось, а тіла відвозились для поховання у могильних ямах. Наприклад, битва під Фолкерком, що у 1298 році відбулась між Едвардом I та Вільямом Воллесом, була однією з найбільших у середньовічній Британії, лише з англійського боку в якій брало участь майже 30 тисяч чоловік. Але на полі бою не знайдено жодного наконечника стріли.

Те ж стосується і битви при Гастінгсі. На щастя, на її місці Вільгельм наказав збудувати абатство, яке стоїть і сьогодні, про що свідчить і тогочасний англосаксонський літопис: «саме там, де Бог дав йому перемогу, він створив велике абатство».

Але все одно, ще за його життя почали ширитись чутки, що насправді битви не було, а з кінця ХII століття зусиллями ченців містечка Баттл, що виросло навкруги абатства, це перетворилось на справжню теорію змови, живу подекуди і до нині.

4. У результаті норманського завоювання загинуло понад 100 тисяч людей

Чисельність армій, що з обох боків брали участь у битві біля Гастінгса, невідома, але жодна з них навряд перевищувала 10 тисяч чоловік. Багато хто загинув на полі бою, але значно більше людей загинуло у наступні роки, оскільки опір англійців новим порядкам нормандцями придушувався дуже жорстоко.

Взимку 1069–70 років, коли до англійського заколоту додалась і данська навала, Вільгельм спустошив територію на північ від ріки Гамбер, де був знищений геть увесь урожай і запаси продовольства, щоб регіон не міг нікого прогодувати. За словами літописця, тоді від голоду загинуло 100 тисяч людей. Досить точно це підтверджує і сучасний аналіз даних з «Книги Судного дня», який свідчить, що зменшення чисельності населення такого масштабу дійсно мало місце.

5. Нормани запровадили у Британії лицарство

Дикуни на полі бою, нормани були значно цивілізованішими поза ним. До 1066 року англійська еліта широко практикувала убивства своїх політичних конкурентів, як це вона знову буде зробити в Пізньому середньовіччі. Але завдяки запровадженню кодексу лицарства більше двох століть після завоювання нормандцями політичні вбивства в Англії були під табу. «Ніхто не наважувався вбити іншого, незалежно від того, яке зло він йому заподіяв», — писав англосаксонський хроніст, торкаючись переваг правління Вільгельма.

Обезголовлений у 1076 році Валтоф з Нортумбрії був єдиним графом, страченим після нормандського завоювання. Наступна страта графа в Англії відбулась аж через 230 років.

6. Вільгельм заборонив работоргівлю

В англосаксонській Англії принаймні 10 відсотків населення, а може і навіть 30, були рабами. Їх можна було продавати, бити, калічити та обходитись із ними як заманеться їх господарям. Убити раба було гріхом, але не злочином. Нормандське завоювання пришвидшило крах цієї системи.

• Норманська колонізація Франції
• Нормандське завоювання Англії
• Норманське завоювання Південної Італії

Вільгельм заборонив торгівлю людьми, а в деяких випадках просто наказово звільняв рабів, причому настільки активно, що до кінця його двадцятилітнього правління їх кількість зменшилася на чверть. На початку XII століття рабства в Англії вже не було. «Коли в Англії почали правити нормандські лорди, — писав у 1130-х роках прелат Лоуренс з Дарема, — англійці від них не мали тих страждань, яких зазнавали від своїх панів; виявилось, що чужоземні лорди ставляться до них краще, ніж свої».

7. І Вільгельм і королева Матильда були нормального зросту

Прийнято вважаєти, що Вільгельм був надзвичайно високий, а його дружина дуже низька. Сучасники, безумовно, описували короля як сильного, але щодо його зросту нічого конкретного не вказали, охарактеризувави його лише як «належний». У випадку Матильди Фландрської вони зазначили лише, що вона гарна, і зовсім нічого не сказали про її зріст.

І Вільгельм і Матильда були поховані в Канні, він — у заснованому ним в 1063 році абатстві Сент-Етьєн, вона — у заснованому в 1059 році монастирі Святої Трійці. У XVI столітті могили перших нормадських правителів Англії були розграбовані [протестантами], зі скелетів уціліли тільки окремі фрагменти, у випадку Вільгельма — лише одна кістка. У 1959 році їх останки були досліджені французькими археологами, завдяки яким і стало широко відомо зріст Вільгельма і Матильди: 178 см і 127 см, відповідно.

Так то воно так, але не так. Насправді у 1959 році експерти дійшли висновку, що зріст Матильди був 152 см, але чомусь розголосу набуло спотворене число. Це десь на 5 см нижче середнього зросту дорослої середньовічної жінки і, як зауважив королівський гінеколог сер Джек Дюрхерст, більш правдоподібно, зважаючи на її дев'ять успішних вагітностей. Що стосується, Вільгельма, то у 1983 році спеціалісти вдруге дослідили його єдину вцілілу стегнову кістку і встановили, що він мав десь 173 см, що лише на 2 см більше зросту пересічного середньовічного дорослого чоловіка.

8. Правління Вільгельма почалося і закінчилося безславними сценами

Вищим досягненням Вільгельма Завойовника стала його коронація на престол Англії, яка відбулась на Різдво 1066 року. Але все пішло не за планом. Церемонія проходила в атмосфері високої напруженості, навкруги нормандців були тисячі незадоволених англійців, що прибули до Вестмінстерського абатства з усього Лондона. Коли ж присутні на церемонії у церкві гучно висловили свою згоду на правління Вільгельма, охорона, яка була назовні, сприйняла схвальний шум як сутичку і кинулась на людей. Нормандці підпалили навколишні будинки, щоб убезпечитись від можливого нападу. Хтось кинувся рятувати погорільців, а хтось і грабувати.

Прикрість спіткала Вільгельма і по його смерті у 1087 році, Він помер у пріораті Сент-Жерве поблизу Руана й прислуга зразу ж розікрала усі його речі, залишивши короля майже голим. Коли його тіло везли Канном, куди доправили човном, у місті спалахнула пожежа, зчинився хаос. Похоронну церемонію в абатстві святого Стефана гучними криками перервав розлючений містянин, який прийшов поскаржитись, що церква нібито збудована на землі його батька і він досі не отримав за неї компенсацію.

Нарешті, тіло Вільгельма, який в останні роки страждав від ожиріння, виявилося надто великим, щоб уміститись у кам'яний саркофаг. Коли ж ченці спробували силоміць запхнути його, набряклий живіт Вільгельма лопнув і церкву наповнив такий сморід, що практично всі вибігли на вулицю, щоб дочекатись коли гробарі закінчать свою справу.