цей день
Заголовки
arrow_drop_down
Хронологія
Теми
популярні статті
Регіони
нові статті
Правила життя
Фотоісторії
Ще
arrow_drop_down
Моя історія
Підтримати
search menu
Відставка Бориса Єльцина
31 грудня 1999 року Борис Миколайович Єльцин заявив про свою відставку з поста президента Росії і у присутності патріарха Алексія II передав символи президентської влади главі уряду Володимиру Володимировичу Путіну, якого призначив виконуючим обов'язки президента. Через годину після офіційного підписання відповідних документів по телебаченню у запису була передана його заява, в якій Єльцин попросив у російського народу вибачення за те, що багато його надій він так і не зміг втілити.
На обкладинці: Борис Єльцин передає Володимиру Путін указ про призначення його в.о. президента РФ, 31 грудня 1999 року
4243
Особистості
Володимир Лук'янюк
Кадровий партапаратник, який пройшов усі щаблі комуністичної ієрархії від провінційного райкому КПРС до голови Московський міському партії, Борис Єльцин зробив стрімку кар'єру політика в кінці 1980-х на критиці тодішнього генерального секретаря КПРС Михайла Горбачова, під управлінням якого СРСР перебував у глибокій економічній і політичній кризі. На хвилі протестних настроїв в травні 1990 року Борис Єльцин став Головою Верховної Ради РРФСР, яка під його головуванням прийняла Декларацію про державний суверенітет, і, вийшовши в липні того ж року з Компартії, 12 червня 1991 року отримав підтримку 45,5 мільйонів виборців і став першим президентом Росії.
У серпні 1991 року завдяки своєму високому аторитету Єльцин за три дні зумів подолати компартійний путч, лідери якого заарештували в Криму Михайла Горбачова, і таємно від нього провести переговори з головами Верховних Рад України Леонідом Кравчуком і Білорусі Станіславом Шушкевичем, котрі завершились підписанням в грудні 1991 року Біловезьких угод і розпадом Радянського Союзу.
Складна еономічна ситуація в Росії на початку 1990-х привела до численних конфліктів Єльцина як з опозицією, так і з колишніми соратниками, і у 1993 році, після спроби змістити його з посади президента, політична криза переросла у збройне протистояння - 3 жовтня Єльцин ввів у країні надзвичайний стан і віддав наказ про штурм будинку парламенту, після чого розпустив Верховну Раду і Конституційний суд, зосередивши в руках всю повноту влади - прийнята наступного року конституція значно звузила повноваження парламенту на користь президента.
У 1996 році, незважаючи на значно втрачену популярність і фактично програну Першу Чеченську війну, Єльцин був удруге обраний на пост президента Росії. Проте його поганий стан здоров'я не дозволяв повноцінно керувати державою і у серпні 1998 року, після фінансової кризи, яка значно підірвала економіку Росії і вчетверо обезцінила російську грошову одиницю, більшість депутатів Державної думи закликали Єльцина добровільно піти з поста президента.
Чергова політична криза привела до зміни протягом року семи урядів, останній з яких 9 серпня 1999 року очолив мало відомий на той момент директор ФСБ Володимир Путін, котрого Борис Єльцин того ж дня по телебаченню назвав своїм спадкоємцем. Це призначення співпало із загостренням терористичної обстановки в Москві, Ростовській області і на Кавказі, що допомогло прихильнику сильної централізованої державної влади Путіну проявити себе рішучим борцем за державні інтереси, набути певної популярності, і 31 грудня 1999 року об 11-й годині ранку Борис Миколайович Єльцин у присутності патріарха Алексія II передав Путіну символи президентської влади.
Єльцин вручає Путіну президентські регалії
Єльцин вручає Путіну президентські регалії
Того ж дня о 12-й годині по російському телебаченню було передано запис звернення Єльцина, в якому він заявив про свою відставку з поста президента Росії, пояснив, що йде «не по стану здоров'я, а по сукупності всіх проблем», призначив Володимира Путіна виконуючим обов'язки президента і попросив у російського народу вибачення за те, що багато його надій не зміг втілити. Того ж дня Путін підписав указ про захист Бориса Єльцина від судового переслідування і збереженням за ним і його сім'єю значних пільг та привілеїв.
5 квітня 2000 року 69-літній Єльцин офіційно став пенсіонером, згодом заснував благодійний фонд, брав досить активну участь в офіційних і неофіційних заходах державного значення, але з 2006 року перестав перестав з'являтись на публіці. Помер Борис Єльцин 23 квітня 2007 року від серцево-судинної недостатності, ускладненої простудою, і 25 квітня був похований у Москві на Новодівичевому кладовищі з відповідними державними і воєнними почестями, хоча патріарх Московський Алексій II не брав участі ні у відспівуванні, ні у похоронах першого президента Росії.
all_inclusive
30 грудня 2015 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.
Сподобалась стаття?
Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Грошова реформа
Україна
Грошова реформа
Особистості
Політика
Європа
Новітня історія
Наш час

Головні події 31 грудня

#ЦейДень
Все про 31 грудня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left30 грудня
1 січняkeyboard_arrow_right
© 2001-18
info_outline
format_color_fill

Наверх