цей день
Заголовки
arrow_drop_down
Хронологія
Теми
популярні статті
Регіони
нові статті
Правила життя
Фотоісторії
Ще
arrow_drop_down
Моя історія
Підтримати
search menu
Американське вторгнення у Панаму
20 грудня 1989 року 9 тисяч американських військовослужбовців висадились у Панамі і за підтримки уже розміщених там 17 тисяч військ розпочали операцію під кодовою назвою «Справедливість» з метою повалення режиму генерала-диктатора Мануель Норьєги, звинуваченого США у торгівлі наркотиками, рекеті, відмиванні злочинно здобутих коштів і придушенні демократичних свобод. Маючи у два рази більшу чисельність, за кілька днів опір панамських сил самооборони був придушений, Норьєга - заарештований і вивезений до США, де в 1992 році був засуджений до 40 років ув'язнення.
На обкладинці: Мануель Норьєга, 1988 рік © ZUMAWIRE/MVPHOTOS
7999
Особистості
Володимир Лук'янюк
На початку XX-го століття, коли протистояння між США та Іспанією вилилось у військові дії на величезних просторах Західної півкулі, у США виникла потреба в створенні короткого шляху для переміщеня військових і торгових суден між Атлантичним і Тихим океанами. В 1902 році Конгрес США прийняв рішення про прибання французької компанії, що з 1881 року будувала Панамський канал, і виділення відповідного фінансування для завершення робіт.
В 1903 році між США і Колумбією, якій належала ця територія був підписаний договір на право контролю над панамським перешийком в обмін на солідну фінансову компенсацію. Однак після відмови колумбійського парламенту ратифікувати цю угоду США підтримали інспірований зовні т. зв. «панамський рух опору» - 3 листопада маріонетковий панамський уряд проголосив незалежність Панами від Колумбії, а перекинуті в район будівництва каналу американські військові кораблі стримали спроби колумбійського уряду здолати сепаратистів. Через три дні США визнали незалежність Панами, а 18 листопада між ними був підписаний договір, що гарантував США виключне і постійне право на присутність в зоні каналу і ведення його будівництва в обмін на разову грошу виплату і щорічну оренду.
В 1970 році прихильник політики військового націоналізму диктатор Панами генерал Омар Торріхос заявив про намір переглянути умови договору 1903 року на предмет співучасті у прибутку від використання каналу, одночасно оголосивши зону Панамського каналу окупованою територією. Після тривалих переговорів США та Панама підписали нову угоду, за якою більша частина зони каналу передавалась Панамі протягом двох років, а решта переходила у спільне управліня до кінця століття з правом збереження на ній американської військової бази.
Генерал Омар Торріхос (1929-1981), верховний головнокомандувач Національної гвардії Панами (1968-1981)
Генерал Омар Торріхос (1929-1981), верховний головнокомандувач Національної гвардії Панами (1968-1981)
Розуміючи, що антиамериканськи налаштований «Верховний лідер Панамської революції» Торріхос активно розвиває стосунки з сусідніми державами, а також з Кубою та СРСР, перетворюючись на впливового регіонального лідера, після його загибелі в 1981 році в авіакатастрофі США зробили ставку на антикомуністично налаштованого начальника генерального штабу збройних сил у новому військовому уряді полковника Манеля Норьєгу, який з кінця 1950-х років активно співпрацював з ЦРУ, а з 1960-х був його платним агентом.
Новий «Верховний лідер національного визволення Панами», яким Норьєга вже в чині генерала став 15 грудня 1983 року, санкціонував зростання американської військової присутності в районі Панамського перешийку, перетворив країну на канал нелегального постачання американської зброї в Центральну і Південну Америку і вже під приводом боротьби з комуністичною загрозою продовжив політику свого попередника. Формально тримаючись осторонь політики, Норьєга залишався фактичним керівником країни, у 1984 році дозволив проведення перших за останні 16 років президентських виборів, результати яких за його наказом були сфальсифіковані задля перемоги лояльного кандидата.
Громадянські війни, що спалахнули в Колумбії, Сальвадорі, Гватемалі та Нікарагуа на початку 1980-х, сприяли не лише зростанню постачання американської зброї через Панаму, але й контрабанди наркотиків до США. Публікація 12 червня 1986 року в газеті «The New York Times» викривального розслідування про причетність Норьєги до наркотрафіку і відмиванню коштів наркокартелів Колумбії, якими, як зазначалось, той займався останні 20 років, привела до скандалу і сенатського розслідування в США.
Імідж Норьєги як надійного партнера у придушенні лівацьких партизанських рухів в Латинській Америці дав можливість адміністрації президента Рональда Рейгана кілька років покривати панамського диктатора, однак у 1988 році в суді Маямі, штат Флорида, йому було висунуто звинуваченням у незаконному обігу наркотиків. Це змусило уряд США в березні того ж року розпочати з Норьєгою таємні переговори про його добровільну відставку. Вони закінчились безрезультатно і наступного року США ввели економічні санкції проти Панами, збільшили свій військовий контингент в районі каналу та розпочали підготовку до вторгнення в країну.
Скориставшись тим, що 15 грудня 1989 року Норьєга під час виступу в парламенті заявив, що країна знаходиться в стані війни з США, пославшись на придушення в Панамі демократичних свобод, практику переслідування панамськими власятми американських громадян і використавши як привід вбивство 16 грудня американського морського піхотинця в Панама-сіті та згвалтування його супутниці, о 1-й ночі 20 грудня 1989 року 9 тисяч американських військовослужбовців висадились у Панамі і за підтримки уже розміщених там 17 тисяч військ розпочали операцію під кодовою назвою «Справедливість».
Маючи у два рази більшу чисельність, вже наступного дня американцями були зайняті стратегічні об'єкти Панама-сіті і його околицях, на військовій базі приведено до присяги в якості президента Гільєрмо Ендара, який програв на сфальсифікованих виборах півроку перед тим, а Норьєга знайшов притулок у посольстві Ватикану. Його заклики до початку загальнонаціональної партизанської війни проти окупантів не знайшли підтримки і 3 січня 1990 року він був змушений здатись, був заарештований і вивезений у Маямі.
Заарештований Мануель Норьєга, Маямі, штат Флорида, 4 січня 1990 року  © US Justice Department
Заарештований Мануель Норьєга, Маямі, штат Флорида, 4 січня 1990 року © US Justice Department
В ході операції, засудженої 15 державами-членами Ради Безпеки ООН (Великобританія, Франція і США, котрі «реалізували своє право на самооборону», заветували відповідну резолюцію), Генасамблеєю ООН, Організацією Американських Держав, так і Європарламентом, загинуло 26 американців (з них троє цивільних), 234 панамських військовослужбовців та близько 500 цивільних і один іспанський журналіст.
У вересні 1991 року в США розпочався перший суд над главою іноземної держави у статусі військовополоненого - у квітні 1992 року Мануель Норьєга був визанний винним за вісьмома з десяти пунктами звинувачення, зокрема у торгівлі і транспортуванні наркотиків, рекеті, відмиванні грошей, і засуджений до 40 років ув'язнення, пізніше скорочених до 30-и. У 2010 році він був виданий Франції, де був засуджений до семи років ув'язнення. Наступного року його звільнили умовно, щоб вислати до Панами, де за злочини, вчинені в період диктатури, Норьєга був засуджений на 20 років. 23 січня 2017 року його помістили під домашній арешт для проведення хірургічної операції з видалення пухлини мозку, під час якої Мануель Норьєга пережив крововилив у мозок і перебував у критичному стані до своєї смерті у віці 83-х років 29 травня того ж року.
all_inclusive
11 жовтня 2017 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.
Сподобалась стаття?
Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Особистості
Латинська Америка
Новітня історія
Холодна війна

Головні події 20 грудня

#ЦейДень
Все про 20 грудня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left19 грудня
21 грудняkeyboard_arrow_right
© 2001-18
info_outline
format_color_fill

Наверх