На початку XX-го століття, коли протистояння між США та Іспанією вилилось у військові дії на величезних просторах Західної півкулі, у США виникла потреба в створенні короткого шляху для переміщеня військових і торгових суден між Атлантичним і Тихим океанами. В 1902 році Конгрес США прийняв рішення про прибання французької компанії, що з 1881 року будувала Панамський канал, і виділення відповідного фінансування для завершення робіт.
В 1903 році між США і Колумбією, якій належала ця територія був підписаний договір на право контролю над панамським перешийком в обмін на солідну фінансову компенсацію. Однак після відмови колумбійського парламенту ратифікувати цю угоду США підтримали інспірований зовні т. зв. «панамський рух опору» — 3 листопада маріонетковий панамський уряд проголосив незалежність Панами від Колумбії, а перекинуті в район будівництва каналу американські військові кораблі стримали спроби колумбійського уряду здолати сепаратистів. Через три дні США визнали незалежність Панами, а 18 листопада між ними був підписаний договір, що гарантував США виключне і постійне право на присутність в зоні каналу і ведення його будівництва в обмін на разову грошу виплату і щорічну оренду.
Розуміючи, що антиамериканськи налаштований «Верховний лідер Панамської революції» Торріхос активно розвиває стосунки з сусідніми державами, а також з Кубою та СРСР, перетворюючись на впливового регіонального лідера, після його загибелі в 1981 році в авіакатастрофі США зробили ставку на антикомуністично налаштованого начальника генерального штабу збройних сил у новому військовому уряді полковника Манеля Норьєгу, який з кінця 1950-х років активно співпрацював з ЦРУ, а з 1960-х був його платним агентом.
Новий «Верховний лідер національного визволення Панами», яким Норьєга вже в чині генерала став 15 грудня 1983 року, санкціонував зростання американської військової присутності в районі Панамського перешийку, перетворив країну на канал нелегального постачання американської зброї в Центральну і Південну Америку і вже під приводом боротьби з комуністичною загрозою продовжив політику свого попередника. Формально тримаючись осторонь політики, Норьєга залишався фактичним керівником країни, у 1984 році дозволив проведення перших за останні 16 років президентських виборів, результати яких за його наказом були сфальсифіковані задля перемоги лояльного кандидата.
Громадянські війни, що спалахнули в Колумбії, Сальвадорі, Гватемалі та Нікарагуа на початку 1980-х, сприяли не лише зростанню постачання американської зброї через Панаму, але й контрабанди наркотиків до США. Публікація 12 червня 1986 року в газеті «The New York Times» викривального розслідування про причетність Норьєги до наркотрафіку і відмиванню коштів наркокартелів Колумбії, якими, як зазначалось, той займався останні 20 років, привела до скандалу і сенатського розслідування в США.
Імідж Норьєги як надійного партнера у придушенні лівацьких партизанських рухів в Латинській Америці дав можливість адміністрації президента Рональда Рейгана кілька років покривати панамського диктатора, однак у 1988 році в суді Маямі, штат Флорида, йому було висунуто звинуваченням у незаконному обігу наркотиків. Це змусило уряд США в березні того ж року розпочати з Норьєгою таємні переговори про його добровільну відставку. Вони закінчились безрезультатно і наступного року США ввели економічні санкції проти Панами, збільшили свій військовий контингент в районі каналу та розпочали підготовку до вторгнення в країну.
Скориставшись тим, що 15 грудня 1989 року Норьєга під час виступу в парламенті заявив, що країна знаходиться в стані війни з США, пославшись на придушення в Панамі демократичних свобод, практику переслідування панамськими власятми американських громадян і використавши як привід вбивство 16 грудня американського морського піхотинця в Панама-сіті та згвалтування його супутниці, о 1-й ночі 20 грудня 1989 року 9 тисяч американських військовослужбовців висадились у Панамі і за підтримки уже розміщених там 17 тисяч військ розпочали операцію під кодовою назвою «Справедливість».
В ході операції, засудженої 15 державами-членами Ради Безпеки ООН (Великобританія, Франція і США, котрі «реалізували своє право на самооборону», заветували відповідну резолюцію), Генасамблеєю ООН, Організацією Американських Держав, так і Європарламентом, загинуло 26 американців (з них троє цивільних), 234 панамських військовослужбовців та близько 500 цивільних і один іспанський журналіст.
У вересні 1991 року в США розпочався перший суд над главою іноземної держави у статусі військовополоненого — у квітні 1992 року Мануель Норьєга був визанний винним за вісьмома з десяти пунктами звинувачення, зокрема у торгівлі і транспортуванні наркотиків, рекеті, відмиванні грошей, і засуджений до 40 років ув'язнення, пізніше скорочених до 30-и. У 2010 році він був виданий Франції, де був засуджений до семи років ув'язнення. Наступного року його звільнили умовно, щоб вислати до Панами, де за злочини, вчинені в період диктатури, Норьєга був засуджений на 20 років. 23 січня 2017 року його помістили під домашній арешт для проведення хірургічної операції з видалення пухлини мозку, під час якої Мануель Норьєга пережив крововилив у мозок і перебував у критичному стані до своєї смерті у віці 83-х років 29 травня того ж року.
ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Коментарі
Дивіться також
• Завершення Іспано-американської війни, 1898
• Відділення Панами від Колумбії, 1903
• Будівництво Панамського каналу, 1904
• Відкриття Панамського каналу, 1914
• Падіння диктатури Дювальє, 1986
• Повалення імператора Бокасси, 1979