сьогодні
Заголовки
arrow_drop_down
Хронологія
Теми
популярні статті
Регіони
нові статті
Правила життя
Фотоісторії
Ще
arrow_drop_down
Моя історія
Підтримати
search menu
Перший Плантагенет на престолі Англії
19 грудня 1154 року в лондонському Вестмінстері на англійський престол коронувався 21-річний Генріх Короткий Плащ, перший монарх з династії Плантагенетів. 35 років його правління знаменувались створенням т. зв. Анжуйської імперії на більшій частині Англії та Ірландії, Вельсі, половині Франції і формуванням основ сучасного англійського законодавства та значним розвитоком суспільних і державних інституцій.
На обкладинці: Генріх II Плантагенет, картина невідомого художника XVI століття © Національна портретна галерея в Лондоні
6662
Особистості
Ганна Дзекан
По смерті 1 грудня 1135 року Генріха Боклерка, представника другого покоління (а фактично - третього монарха) Нормадської династії на престолі Англії, свої претензії на корону заявив його племінник Стефан, граф Блуа, який з дитинства виховувався при дворі дядька. Одружений на Матильді, графині Булоні, яка володіла землями в Кенті, Стефан був одним з найбагатших землевласників Англії і достатньо впливовим, щоб кинути виклик законній спадкоємиці Генріха Боклерка його дочці Матильді, вдові імператора Священної Римської імперії Генріха V.
Назва "Плантагенет", що походить від рокитника, квітки з емблеми графа Анжуйського Жоффруа V, в якості прізвиська вперше стала використовуватись Річардом, 3-м герцогом Йоркським, і в період Війни троянд (XV століття) підкреслювало його статус як прямого нащадка Жоффруа по чоловічій лінії. Згодом воно ретроспективно поширилось і на його попередників (нащадків Жоффруа V) і остаточно закріпилась як назва королівського дому під час правління династії Тюдорів, а в історіографії набуло загального вжитку наприкінці XVII сторіччя
Попри те, що ще у 1127 році Генріх Боклерк домігся виголошення англійськими і нормандськими баронами клятви вірності імператриці Матильді, по смерті короля частина знаті відмовилась підтримати його дочку. Причиною цього було, зокрема те, що того ж 1127 року другим шлюбом вона одружилась із Жоффруа V Плантагенетом, графом Анжу і Мена, чий рід протягом століття був супротивником нормандських герцогів у Франції. Натомість англійські і нормадські вельможі підтримали двоюрідного брата Матильди Стефана Блуаського, який відразу по смерті дядька прибув до Англії і 22 грудня 1135 року був коронований на престол за активного сприяння свого рідного брата Генріха Блуаського, що займав кафедру єпископа Вінчестерського і мав великий вплив в англійській церкві.
Протистояння між двоюрідним братом і сестрою стало початком громадянської війни, відомої в англійській історіографії як «Анархія». Ускладнена агресією Шотландії, вона тривала близько двох десятиліть з перемінним успіхом - в 1141 році Матильда була проголошена королевою, Стефан ув'язнений, але через півроку зміг поновитись на престолі.
Король Англії Стефан Блуаський, картина невідомого художника XVI століття © Національна портретна галерея в Лондоні
Король Англії Стефан Блуаський, картина невідомого художника XVI століття © Національна портретна галерея в Лондоні
У 1148 році Матильда виїхала до Нормандії, яка на той час остаточно перейшла під владу її чоловіка Жоффруа Анжуйського, а війну за англійський престол очолив їх 15-річний син Генріх на прізвисько Короткий Плащ.
Не в змозі відновити контроль над своїми володіннями в західній Англії і психологічно зламаний несподіваною смертю старшого сина Євстахія (Есташа), в листопаді 1153 року Стефан уклав з Генріхом т. зв. Воллінгфордську угоду, урочисто виголошену 25 грудня у Вестмінстерському абатстві в Лондоні за присутності 16 єпископів і скріплену «святим поцілунком», за якою зберігав англійську корону до своєї смерті, визнаючи Геріха своїм спадкоємцем. За Генріхом також підтверджувалось володіння Нормандією, англійські барони мали скласти омаж і присягу як Стефану, так і Генріху, котрі виступили гарантами збереження за ними їхніх земель і титулів, отриманих за роки громадянської війни.
Найвідомішим представником роду Плантагенетів є син Генріха II і Елеонори Аквітанської Річард I, який разом з матір'ю підняв заколот проти батька і прославився не стільки як король Англії, а як учасник Третього хрестового походу, подвиги якого зробили його однією з найвидатніших постатей в середньовічній історії і літературі і яким він завдячує своїм прізвиськом Левове Серце
Хоча молодший син Стефана Вільгельм і відмовився від претензій на корону в обмін на недоторканість його володінь у Франції, після несподіваної смерті Стефана Блуаського 25 жовтня 1154 року в Дуврі від дизентерії, 21-річний Генріх Короткий Плащ швидко прибув з Нормандії до Лондона, 8 грудня прийняв присягу лояльності баронів і 19 грудня у Вестмінстері коронувався на престол разом зі своєю дружиною Елеонорою як Генріх II і став першим монархом Англії з династії Плантагенетів.
Король Англії, граф Анжу і Мена та герцог Турені і Нормандії, співправитель герцогства Аквітанія, яким володіла його на 11 років старша дружина, Геріх Плантагенет став засновником т. зв. Анжуйської імперії, що охоплювала половину королівства Франція, Англію та Вельс, а до його смерті у 1189 році поширила свій вплив на Ірландію, Бретань, Гасконь, Пуату, Сентонж, Ла Марш, Перигор, Лімузен, Нант та Керсі.
З нині живих нащадків роду Плантагенетів є герцоги Бофорт, родоначальником яких був Чарльз Сомерсет (1460—1526), позашлюбний син Генрі Бофорта (1436—1464), воєначальника Ланкастерскої династії у війні Червоної та Білої Троянди. Бофорти ж ведуть свій рід від Джона Гонта, 1-го герцога Ланкастера, сина короля Англії Едуард III Плантагенета (1312-1377), серед нащадків якого є і Генріх VII, засновник королівської династії Тюдорів
Хоча герцогства та графства у континентальній Європі були васально підпорядковані королям Франції, контролювались та керувались вони королями Англії і ця суперечність стала одною з причин низки подальших конфліктів, які з часом переросли у Столітню війну, яку в 1337 році розпочав англійський король Едуард III Плантагенет, котрий по материнській лінії доводився онуком французького короля Філіпа IV Красивого з династії Капетингів.
Останнім представником роду Плантагенетів став внук Едуарда III Річард II, деспотичне правління якого завершилось в розпал Столітньої війни заколотом його дядька Генріха Болінгброка, котрий у 1399 році за підтримки родовитих дворян змусив Річард II зректися трону і був проголошений королем Англії, першим з династії Ланкастерів.
5 жовтня 2017 © Ганна Дзекан спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Особистості
Політика
Європа
Середньовіччя

Головні події 19 грудня

#ЦейДень
Все про 19 грудня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left18 грудня
20 грудняkeyboard_arrow_right
© 2001-18
info_outline
format_color_fill

Наверх