Політична кар'єра Юлії Тимошенко почалась у 1996 році з обранння народним депутатом Верховної ради (ВР). Наступного року вона стала першим заступником голови Всеукраїнського об'єднання "Громада" прем'єр-міністра Павла Лазаренка, від якої у 1998 році була вдруге обрана до ВР, де очолила Комітет з питань бюджету. Після втечі звинуваченого у корупції Лазаренка за кордон Тимошенко створила власну парламентську групу "Батьківщина".
30 грудня 1999 року Тимошенко була призначена віце-прем'єр-міністром з питань паливно-енергетичного комплексу в уряді Віктора Ющенка. Її участь в акції "Україна без Кучми" та конфлікт з оточенням президента призвели до звільненя з посади у січні 2001 року. 9 лютого Тимошенко ініціювала створення Форуму національного порятунку (ФНП), громадського об'єднання, яке ставило на меті усунення від влади Леоніда Кучми, і 13 лютого була заарештована по звинуваченню у контрабанді та несплаті податків в часи її керівництва компанією "Єдині енергетичні системи України", яке в кінці березня було зняте Печерським судом Києва.
У листопаді 2001 року на базі ФНП був створений багатопартійний Блок Юлії Тимошенко (БЮТ), який на виборах 2002 року отримав 24 парламентські мандати й сформував опозиційну до Президента Кучми фракцію. У 2004 році БЮТ разом з блоком "Наша Україна" створив коаліцію "Сила народу" для підтримки кандидатури Віктора Ющенка на президентських виборах.
Як один з лідерів Помаранчевої революції, котра привела Ющенка до влади, у лютому 2005 року Тимошенко стала першою в історії України жінкою — Прем'єр-міністром, з рекордною підтримкою у парламенті у 373 голоси. Однак, вже у вересні того ж року в результаті перманентного конфлікту в структурі виконавчої влади її уряд було відправлено у відставку.
У 2006 році на чергових виборах до ВР України БЮТ переміг, отримавши 129 мандатів. Проте політичне протистояння Президента Ющенка і парламенту привело до розпуску Верховної Ради, і у вересні 2007 року на позачергових виборах БЮТ покращив попередній результат, отримавши 156 місць у ВР. Це дозволило йому утворити коаліцію з політичним альянсом "Наша Україна — Народна самооборона" (НУ-НС) Юрія Луценка, і 18 грудня 2007 року мінімально необхідною кількістю голосів кандидатура Юлії Тимошенко була затверджена на посаді Прем'єр-міністра України.
Тимошенко зосередилась на підвищенні соціальних стандартів і питаннях приватизації. Але світова фінансова криза, яка розпочалася восени 2008 року внесла корективи в економічну політику уряду. Суттєвого удару по його позиціях завдало і протистояння Тимошенко з Ющенком, оточення котрого звинуватило її у відсутності чіткої позиції щодо російської агресії в Грузії і спробах пошуку підтримки з боку РФ на наступних президентських виборах.
2 вересня 2008 року БЮТ разом зі своїм колишнім опонентом Партією регіонів (ПР) проголосував низку законів, які обмежили президентські повноваження. У відповідь 16 вересня пропрезидентська фракція НУ-НС вийшла зі складу коаліції, що дало підстави Ющенку розпустити ВР і призначити на 7 грудня 2008 року парламентські вибори. Проігнорувавши указ Президента, Тимошенко створила нову коаліцію з політичним блоком Володимира Литвина, але, по факту, їй не вистачало голосів навіть для того, щоб затвердити кадрові ротації у Кабінеті Міністрів.
18 грудня 2008 року російський Газпром зробив заяву про можливість припинення постачання газу в Україну в разі несплати українською стороною боргів. Відмова Росії врегулювати питання його погашення змусила Ющенка 31 грудня відкликати з Москви делегацію НАК "Нафтогаз України", чим було зірвано підписання угоди на наступний рік. Припинення з 1 січня 2009 року поставок газу в Україну і звинувачення Газпрому у несанкціонованому відборі транзитного газу суттєво вдарили по іміджу країни. Загроза перебоїв у постачанні газу в Європу змусила втрутитися у конфлікт Європейський Союз та посилити його тиск на Україну. В цих умовах 19 січня 2009 року Тимошенко уклала з Газпромом невигідну для України 10-річну газову угоду.
Світова фінансова криза також зашкодила популярності уряду Тимошенко — недооцінка її масштабів і потенційних наслідків привела до падіння у 2009 році ВВП України на 35,6%, зростанню державного боргу на 43%, девальвації гривні на 60%, зростанню ставок по іпотечних кредитах і зниженню реальної заробітної плати. Тим не менш 24 жовтня 2009 року IX з'їзд "Всеукраїнського об'єднання "Батьківщина", який відбувся на Майдані Незалежності в Києві, висунув Тимошенко кандидатом в Президенти України.
Проте програні президентські вибори 2010 року і зміна політичних альянсів у Верховній Рада привели до висловлення 3 березня уряду Тимошенко вотуму недовіри і його відставки 11 березня. У квітні-травні проти неї було порушено низку кримінальних справ. 24 червня 2011 року, звинувачена у перевищення владних і службових повноважень під час укладання газових угод з РФ у січні 2009 року, Юлія Тимошенко постала перед судом, за вироком якого була засуджена до семи років ув'язнення.
Коментарі
Дивіться також
• Помаранчева революція, 2004
• Інавгурація Віктора Ющенка, 2005
• Перший уряд Юлії Тимошенко, 2005
• Другий уряд Віктора Януковича, 2006
• Арсеній Яценюк — голова парламенту, 2007
• Віктор Янукович — Президент України, 2010
• Суд над Юлією Тимошенко, 2011
• Арсеній Яценюк — прем'єр-міністр України, 2014