Зречення
Едварда VIII
11 грудня 1936 року набув чинності Акт про зречення короля Едварда VIII, який відмовився від престолу на користь одруження з американкою Волліс Сімпсон, проти якого виступили уряд, парламент, британські домініони і англіканська церква. Цього ж дня новим королем Великобританії і Ірландії та імператором Індії став його молодший брат Альберт, що правив під іменем Георг VI.На обкладинці: Герцог Віндзорський Едвард, 1947 рік © Philippe Halsman
16709
Читати 4 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

Принц Вельський Едвард зійшов на престол Великобританії, Ірландії та Індії 20 січня 1936 року в день смерті свого батька короля Георга V. Незважаючи на свій вік, сорокадворічний Едвард VIII не був одружений і проводив багато часу в компанії американки Волліс Сімпсон, з якою познайомився ще в 1930 році і, яка через чотири роки стала його коханкою. Як тільки в американську пресу просочились чутки, що Сімпсон подала на розлучення зі своїм другим чоловіком, у Великобританії почалась політична криза, пов'язана з наміром Едварда одружитись з нею.

Проти цього шлюбу впершу чергу виступила англіканська церква, формальним главою якої був Едвард VIII і закони якої забороняли одруження з розведеними людьми, якщо їх колишні члени подружжя були ще живі. Крім того, англійські закони того часу в якості підстави для розлучення визнавали лише подружню зраду і в разі оскарження в англійському суді першого розводу Сімпсон, який відбувся на підставі «емоційної несумісності», її другий і третій шлюб могли бути визнані недійсними. З цієї ж причини Сімпсон не могла бути і королевою-консортом, про що прем'єр-міністр Стенлі Болдуін повідомив Едварда 16 листопада 1936 року, коли той офіційно оголосив про намір одружитись з нею, додавши, що народ, королевою якого може стати Сімпсон, «не пробачить нехтування традиціями і прийнятими соціальними нормам та звичаями».

Крім того, занепокоєння уряду Британії викликала і незвична самостійність Едварда, який всупереч сталих традицій конституційної монархії не прислухався до порад міністрів і дозволяв собі публічні політичні висловлювання, які йшли врозріз з політикою правлячої партії, — це пояснювалось негативним впливом на короля Волліс Сімпсон, яку вкрай вороже сприймав британський істеблішмент за її американське походження і про яку ширилися різноманітні чутки, починаючи від її меркантильних інтересів щодо майбутнього шлюбу і закінчуючи її роботою на нацистську розвідку завдяки, нібито, сексуальному зв'язку з німецьким послом Йоахімом Ріббентропом.

Щоб запобігти політичній кризі, прем'єр-міністр Стенлі Болдуін провів консультації із керівниками п'яти британських домініонів та лідерами опозиційних партій, серед яких лише комуністи, фашисти і невелика фракція консерваторів на чолі з Вінстоном Черчіллем висловили підтримку намірам короля. Зважаючи на це і не бажаючи спровокувати можливий розпад держави, 10 грудня 1936 року в замку Форт-Бельведер за присутності своїх трьох братів Едвард VIII підписав акт про зречення престолу себе і своїх нащадків. 11 грудня 1936 року він дав формальний дозвіл на оприлюднення документу у всіх домініонах Співдружності, виступив по радіо з відповідною промовою і того ж дня новим королем Великобританії і Ірландії і імератором Індії був проголошений його молодший брат герцог Альберт-Георг Йоркський, який взяв собі тронне ім'я Георг VI, — він коронувався у травні 1937 року в той самий день, коли це планував зробити Едвард.

«Я знайшов неможливим нести важкий тягар відповідальності і виконувати обов'язки короля без допомоги і підтримки жінки, яку я люблю» — Едвард VIII, 11 грудня 1936 року
Після виступу по радіо Едвард виїхав в Австрію, де дочекався завершення процесу розлучення Волліс Сімпсон, з якою одружився 3 червня 1937 року у Франції. За рішенням брата-короля йому було вперше і востаннє в британській історії присвоєно титул герцога Віндзорського і без спеціального на те дозволу було заборонено повертатись на батьківщину. Пара відвідала Німеччину, де їх прийняв Адольф Гітлер, політиці якого вони виказували всіляку підтримку, але після окупації Франції переїхала до Португалії, звідки після компліментарного щодо Німеччини інтерв'ю місцевій пресі, Едвард з дружиною за наполяганням Черчілля були примусово вислані на Багамські острови, де Едвард отримав пост губернатора.

По війні Едварду дозволили повернутись до Франції і лише в 1952 році він вперше відвідав Британію, де на похоронах брата бачився зі своєю племінницею королевою Єлизаветою II. Проте, через протидію королеви-матері його повного примирення із сім'єю так і не відбулось до смерті Едварда 28 травня 1972 року. Волліс Сімпсон, яка прожила з ним 35 років, померла у 1986 році. Вони обоє поховані на королівському кладовищі Фрогмор поблизу Віндзорського замку поблизу Лондона.


ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Друк 4
Володимир Лук'янюк спеціально для © «Цей день в історії», 6 грудня 2016. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Коментарі

Головні події 11 грудня

Загибель Карла XII

1718
#ЦейДень

Все про 11 грудня

Події, факти, персоналії

Остання висадка людини на Місяць

1972

Перша Чеченська війна

1994