Німецький католицький орден Братство лицарів Христа був заснований у 1202 році в Ризі монахом-цистеріанцем Теодоріхом з Турайди для місіонерської діяльності в Лівонії, території сучасних Латвії та Естонії, де в XIII столітті жили племена лівів, латгалів і земгалів. Члени ордену керувались статутом тамплієрів і в 1210 році отримали схвалення папи Інокентія III, який підпорядкував орден Ризькому єпископству. Захопивши більшу частину земель Датської Естонії, у 1236 році Братство лицарів Христа було розгромлене племенами жемайтів та земгалів під час Хрестового походу проти Литви, втратило більшу частину свого війська і було змушене увійти до складу Тевтонського ордену як Лівонське ландмейстерство.
З початком занепаду Тевтонського ордену після поразки у 1410 в Грюнвальдській битві його Лівонські володіння отримали більшу самостійність, перетворившись у 1435 році на конфедерацію у складі володінь власне Лівонського ордену, чотирьох єпископств-князівств та вільних міст Рига, Ревель і Дерпт. Спроби ризького архієпископа Вільгельма фон Брандербурга перетворити адміністративно роздроблену державу на спадкове герцогство зазнали невдачі і на початку XVI століття Лівонська конфедерація виявилась не готовою до протистояння із Московським царством, яке 17 січня 1558 року розпочало війну за вихід до Балтійського моря.
28 листопада 1561 року у Вільно Готхард Кеттлер і Сигізмунд II Август як польський король і великий князь литовський уклали угоду про секуляризацію земель Лівонської конфедерації (окрім Риги), на території якої утворювались два світські герцогства — васальне Курляндія і Семигалія на чолі з Кеттлером і Лівонське зі столицею у Фелліні в складі Великого князівства Литовського. 5 березня 1562 року в Ризі Готхард Кеттлер за присутності віленського воєводи Миколая Радзивіла приніс присягу на вірність польській короні, ставши родоначальником курляндських і семигальських герцогів, що правили протягом шести поколінь до 1737 року.
Формально Рига і решта Лівонії були включені до складу Польщі у 1566 році як герцогство Задвінське на чолі з Яном Єронімом Ходкевичем як губернатором. Готхард Кеттлер був змушений залишити Ригу і перебратись у фортецю Мітава (нині — Єлгава, Латвія), яка згодом стала четвертим містом Курляндського герцогства, котре після Люблінської унії перейшло у васалітет до Речі Посполитої.
Свого найбільшого розквіту воно досягло за правління внука Готхарда Кеттлера Якова, який навіть зумів заснувати курляндські колонії у Вест-Індії та поблизу Африки. Але через підтримку Московського царства у Північній війні Курляндське герцогство було окуповане Швецією, поразка якої і ослаблення Польщі привели до його поступового переходу під вплив Російської імперії, яка приєднала Курляндію після третього поділу Польщі в 1795 році.
Коментарі
Дивіться також
• Битва на Чудському озері, 1242
• Розпуск ордену тамплієрів, 1312
• Грюнвальдська битва, 1410
• Занепад Тевтонського ордену, 1466