Початок роботи Нюрнберзького трибуналу
Друга Світова війнаВолодимир Лук'янюк
20 листопада 1945 році в Палаці юстиції у Нюрнберзі за участю представників Великої Британії, США, СРСР та Франції розпочались засідання Міжнародного військового трибуналу проти 24-х високопоставлених діячів нацистської Німеччини, звинувачених у злочинах проти людства та військових злочинах. Керував процесом, що тривав десять місяців і складався з 216 судових сесій, британський суддя Джеффрі Лоуренс. На обкладинці: Засідання Нюрнберзького трибуналу, 1945 рік
13195
Читати 4 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

Вперше у світовій практиці суд за військові злочини відбувся після Першої Світової війни у Лейпцигу в травні-липні 1921 року, однак він виявився малоефективним і не дозволив виконати свою основну задачу — притягнути до відовідальності колишнього кайзера Другого рейху Вільгельма Гогенцоллерна. Тим не менш, у 1940 році за ініціативою Польщі вона разом з Великобританією і Францією заявила про намір покарати «німецький уряд ... за злочини, які не можуть залишатися безкарними».

Більш різка заява про відповідальність «головних злочинців, злочини яких не пов'язані з певним географічним місцем і які будуть покарані спільним рішенням урядів союзників» була зроблена 1 листопада 1943 року в «Декларації про німецькі звірства в окупованій Європі», прийнятій на Московській конференції міністрів закордонних справ Великобританії, СРСР та США, на якій також було прийнято секретний протокол, котрим, зокрема, визнавалась безумовна вина німецької сторони та відкидалась необхідність виходити з принципу презумпціїї невинуватості, а завдання майбутнього суду над військовими злочинцями полягало в конкретизації та кваліфікації ступеню провини конкретних обвинувачених.

Ці питання обговорювалась на Тегеранській конференції 1943 року, на якій Йосиф Сталін висловився за страту 50-100 тисяч німецьких офіцерів, проти чого виступили Франклін Рузвельт і Вінстон Черчілль, на Кримській конференції трьох держав-переможниць у Другій світовій війні в березні 1945 року. Правова основа майбутнього судового процесу була вироблена на Лондонській конференції представників чотирьох держав-переможниць, за підсумками якої 8 серпня 1945 року було підписано угоду між урядами СРСР, США, Великобританії та Франції про судове переслідування та покарання головних військових злочинців європейських країн осі і було засновано Міжнародний військовий трибунал, наділений повноваженнями судити і карати осіб, які вчинили або підготували злочини проти миру, військові злочини і злочини проти людяності, і прийнято його статут.

Крім того, на конференції в Лондоні радянська делегація оголосила список з дев'яти пунктів, котрі вона вважала неприпустимим для обговорення майбутнім трибуналом, до якого, зокрема, увійшли секретний протокол до Радянсько-німецького договору про ненапад, дії Червоної Армії під час окупації Польщі в 1939-41 роках, питання, що стосувались ведення війни в Західній Білорусі та Західній Україні в кінці війни і використання примусової праці німецького населення, вивезеного до СРСР в 1944-45 роках з окупованих ним країн Східної Європи. В якості місця майбутнього суду розглядались Люксембург, Лейпціг та Берлін, але вибір був зроблений на користь Нюрнберга, як місця народження нацистської партії і наявністю в ньому достатньо великого вцілілого приміщення суду та в'язниці при ньому.

Генеральна Асамблея ООН затвердила статут Міжнародного військового трибуналу, який визначав порядок організації його роботи, його юрисдикцію і загальні принципи та процесуальні гарантії для підсудних, і 29 серпня 1945 року був опублікований визначений на Лондонській конференції перший список головних військових злочинців, що складався з 24 нацистських політиків, військових та ідеологів фашизму, до якого не увійшли Адольф Гітлер, Генріх Гіммлер і Йозеф Геббельс, смерть яких була встановлена достовірно, але заочно обвинувачувався Мартін Борман, загибель котрого в травні 1945 року в Берліні не була підтверджена.
Міжнародний військовий трибунал було сформовано на паритетних засадах з представників чотирьох країн, кожна з яких направила на процес, що почався 20 листопада 1945 році в Палаці юстиції у Нюрнберзі під головуванням британського судді Джеффрі Лоуренса, по двоє суддів, по одному головному обвинувачу, їх заступників і помічників. Суттєвим нововведенням у юридичну практику було визнання трибуналу судом кінцевої інстанції, розгляд питання про військові злочини (вдруге в мінародній практиці) і використання звинувачень у геноциді, міжнародний правовий статус якого не був визначений (юридичну кваліфікацію цьому злочину було дано Генеральною Асамблеєю ООН лише в 1948 році).

Всього було проведено 403 судових слухання, допитано 116 свідків і розглянуто більше 5 тисяч документальних доказів, які дали підстави 1 жовтня 1946 року винести вироки двадцяти двом головним нацистським військовим злочинцям (ще до початку процесу один покінчив життя самогубством, а другий був визнаний невиліковно хворим, у зв'язку з чим його справу було призупинено, а потім припинено зі смертю підсудного) — троє було виправдано (і ще один посмертно), дванадцятеро засуджено до страти (один заочно), троє — до довічного і четверо — до тривалих термінів ув'язнення.

Друк 7
Володимир Лук'янюк спеціально для © «Цей день в історії», 18 листопада 2016. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Коментарі

Головні події 20 листопада

Німецьке завоювання Сицилії

1194
#ЦейДень

Все про 20 листопада

Події, факти, персоналії

Ухвалення Третього Універсалу

1917

Останній гол Олега Блохіна

1987