Карл V — король Німеччини
23 жовтня 1520 року в Аахені короновано 20-літнього Карла Габсбурга, обраного німецькими курфюрстами королем Німеччини. Проголосивши себе «обраним імператором», він домігся офіційної коронації Святим Престолом лише через десять років, після перемоги в Італійських війнах над союзом Папської держави, Франції, Венеційської і Флорентійської республік та Міланського герцогства. На обкладинці: Бернарт Орлей «Імператор Священної Римської імперії Карл V», 1520 рік © Музей витончених мистецтв, Будапешт
27964
Читати 4 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

Карл, син королеви Кастилії Хуани Божевільної і герцога Бургундії Філіпа Вродливого з династії Габсбургів, народився і виріс у Фландрії, перебуваючи під опікою своє тітки і штатгальтера Нідерландів Маргарити Австрійської. По смерті батька в 1506 році 6-літній Карл успадкував лени німецького королівства Люксембург, Артуа і Франш-Конте та французький лен Бургундські Нідерланди, де правив під регентством тітки до свого повноліття в 1515 році, коли прийняв титул герцога Бургундського.

Зі смертю в 1516 році Фердинанда II Арагонського, свого діда по материнській лінії, Карл був спочатку оголошений генерал-губернатором Кастилії, Леона, Валенсії, Неаполя, обох Сицилій і Сардинії, а також їх гігантських колоній у Новому світі, а згодом під тиском свого діда, імператора Священної Римської імперії Максиміліана I, з мовчазної згоди матері був заочно коронований на престол Арагона та став співправителем Кастилії і Леона.

Попри заручини з двома дочками (які померли дітьми) короля Франції Франциска I та особисту симпатію до Франції, чиєю культурою він захоплювався і мова якої була йому рідною і, фактично, єдиною, якою він досконало володів, разом зі своїми бургундськими володіннями у Нідерландах Карл успадкував і традицію політичної та династичної ворожнечі між бургундськими королівською і князівською лініями династії Валуа, що зіграло вирішальну роль по смерті 12 січня 1519 року Максиміліана I, — 28 червня 1519 року колегія німецьких курфюрстів у Франкфурті одноголосно обрала Карла Королем римлян (королем Німеччини), відхиливши кандидатури курфюста Саксонії Фрідріха III Веттіна, короля Франції Франциска I Валуа і короля Англії Генріха VIII Тюдора.

Римський король (Romanorum Rex) — початково титул обраного короля у Королівстві східних франків, щоб підкреслити його священне право бути коронованим імператором папою римським. У 1508 році папа дозволив використовувати титул Обраний імператор римлян (Electus Romanorum Imperator) королю Максиміліану I Габсбургу, котрий одночасно першим прийняв новий титул Король германців (Germaniae rex, Konig in Germanien), після чого імператори Священної Римської імперії стали іменувати себе імператорами без відвідин Риму і без папського схвалення, іменуючи себе таким чином після обрання на престол Німеччини

23 жовтня 1520 року в кафедральному соборі Ахена архієпископ і курфюрст Кельна Герман фон Від провів церемонію коронації 20-літнього Карла V Габсбурга, який попри відсутність згоди на те Святого Престолу був проголошений і «обраним» імператором Священної Римської імперії, в якій «сонце ніколи не заходить». Як ерцгерцог Австрії він ніколи фактично не правив нею і у 1521 році передав цей титул своєму братові Фердинанду, зробивши його також своїм повноправним представником в імперії на час своєї відсутності.

Наступного року Карл V як король Арагону, до якого входили Неаполь, Сицилія та Сардинія, розпочав війну з Францією за Міланське герцогство, у 1525 році приєднав Ломбардію, а в 1529 році здолав т. зв. Коньякську лігу, створену для протистояння іспанському домінуванню в Італії папою Климентом VII, який після поразки Франції і втрати Равенни був змушений визнати імператорську гідність Карла V і коронувати його в Болоньї 24 лютого 1530 року на престол Італії та Священної Римської імперії.

Карл V Габсбург став останнім імператором, коронованим папою римським, і останнім імператором, який святкував тріумф у Римі
Як нащадок трьох провідних династій Європи — французької Валуа, німецької Габсбургів та іспанської Трастамара — Карл V мав загалом королівських титулів більше за будь-якого європейського монарха до і після нього. Через небезпеку стврення т. зв. «всесвітньої монархії» на основі об'єднаних під особистою унією Священної Римської та Іспанської імперій все його правління пройшло у війнах і конфліктах, головними з яких були Італійські війни з Францією, боротьба з експансією Османської імперії в Угорщині та Середземному морі і протистояння поширенню протестантизму.

Виснажений своїм майже 40-літнім правлінням, хворий на подагру та епілепсію, в 1554 році 54-річний Карл V зрікся трону Сицилії, Неаполя та Мілану на користь сина Філіпа, якому наступного року передав правління Нідерландами та Іспанією, а в 1556 році на користь свого брата Фердинанда — від престолу Священної Римської імперії, і останні два роки свого життя провів усамітнено в монастирі Юсте на кордоні з Португалією, де помер від малярії.

Друк 8
Володимир Лук'янюк спеціально для © «Цей день в історії», 5 серпня 2017. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Коментарі

Головні події 23 жовтня

Антикомуністичне повстання в Угорщині

1956
#ЦейДень

Все про 23 жовтня

Події, факти, персоналії

Вітольд Фокін — голова Ради Міністрів УРСР

1990

Теракт «Норд-Ост»

2002