З Франко-російської війни армія Наполеона вийшла розгромленою і в травні 1813 року об'єднана російсько-прусська армія завдала їй ще дві поразки у битвах при Лютцені та Бауцені. Після звільнення Прусії, у серпні проти Франції виступили Австрія і Швеція, які разом з Іспанією, Португалією, Британією, Пруссією, Саксонією, Вюртенбергом і Росією утворили Шосту антинаполеонівську коаліцію. На початку жовтня їх війська під загальним командуванням австрійського фельдмаршала Карла Шварценберга трьома арміями зробили спробу оточити армію Наполеона, яка розміщувалась поблизу Дрездена.
Залишивши в Дрездені потужний гарнізон, Наполеон направив близько 110 тисяч своїх військ до Лейпцига, сподіваючись по черзі розбити армії Шостої коаліції. Діючи на випередження, 16 жовтня 1813 року першою французів атакувала 133-тисячна Богемська армія фельдмаршала Шварценберга. Незважаючи на швидке захоплення ряду населених пунктів, вона не змогла закріпитись на нових позиціях і після полудня французи перейшли в контратаку, яка, проте, була відбита і їм не вдалось прорвати фронт. Натомість, 60-тисячна Сілезька армія прусського фельдмаршала Гебхарда Блюхера ціною великих втрат зуміла дещо відтіснити французів з їх позицій на півночі.
Розуміючи, що у коаліції ще є в резерві 85-тисячна Північна армія шведського кронпринца Жан-Батіста Бернадота, яка ще не підійшла до місця бойових дій, 17 жовтня Наполеон передав через полоненого австрійського генерала Максиміліана Мерфельда умови перемир'я — він погоджувався поступитися Варшавським герцогством, Голландією, відновити незалежність Італії, відмовлявся від Рейнського Союзу та Іспанії і вимагав лише повернення захоплених англійцями французьких колоній. Не отримавши відповіді, о другій ночі 18 жовтня Наполеон відступив на захід від Лейпцига на позиції, які оборонялись силами 150 тисяч чоловік.
Вранці 18 жовтня армія коаліції, в рядах якої вже було близько 300 тисяч чоловік, перейшла в наступ і близько 2 годин дня прорвала оборону французів на північному фланзі, після чого всі німецькі підрозділи, що воювали в рядах наполеонівських військ, перейшла на бік супротивника чим огололили середину фронту. Розуміючи, що битва програна, у ніч на 19 жовтня французька армія почала відступ. Розраховуючи лише на перемогу, Наполеон виявився не готовим до цього і війська коаліції, що увійшли в Лейпциг, взяли в полон більше 20 тисяч французів, які просто фізично не встигли залишити місто по єдиній дорозі, приданій для відступу.
Після перемоги під Лейпцигом, в якій з обох боків загинуло близько 130 тисяч чоловік, на бік Шостої коаліції перейшла Баварія, а війська Наполеона 2 листопада переправились через Рейн; до кінця 1813 року всі французькі гарнізони на території німецьких держав капітулювали, що дало можливість військам коаліції взимку наступного року увійти на територію Франції, зайняти Париж, після чого 2 квітня 1814 року Наполеон Бонапарт був позбавлений влади.
ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Коментарі
Дивіться також
• Наполеон Бонапарт — імператор Франції, 1804
• Битва під Аустерліцем, 1805
• Битва під Єною і Ауерштедтом, 1806
• Російський похід Наполеона, 1812
• Битва на Березині, 1812
• Зречення Наполеона Бонапарта, 1814
• Реванш Наполеона, 1815
• Битва під Ватерлоо, 1815
• Правління 100 днів, 1815
• Правила життя Наполеона Бонапарта