3 жовтня 1935 року без оголошення війни італійська армія увійшла на територію Ефіопії з Еритреї і провела бомбардування міста Адуа. Попри свою чисельність погано озброєна армія імператора Хайле Селассіє I не змогла дати відсіч і при бездіяльності Ліги Націй до травня 1936 року вся Ефіопія була окупована і приєднана до колонії Італійська Східна Африка. На обкладинці: Бернар Тюссо із восковими масками імператора Ефіопії Хайле Селассіє (зліва) і диктатора Італії Беніто Муссоліні, 1935 рік
22693
Читати 3 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply
Королівство Італія і Ефіопська імперія (Абіссінія, як вона називалась у ті роки) 6 серпня1928 року уклали двадцятирічний Договір про дружбу, а через три тижні приєднались до Пакту Бріана — Келлоґа, який передбачав відмову від війни як знаряддя національної політики. Незважаючи на це, у 1934 році між ними виник збройний конфлікт через збудований італійцями форт поблизу міста Велвел (нині — провінція Огаден) на спірній території поблизу Італійського Сомалі.
Неодноразові звернення імператора Хайле Селассіє до Ліги Націй з вимогою вирішити прикордонний конфлікт залишались поза увагою і лише в травні1935 року, коли Ефіопія вчергове звернулася з вимогою втрутитись у ситуацію після нарощування італійськийх збройних сил в Сомалі та Еритреї, Ліга Націй провела спеціальну сесію і призначила на серпень міжнародний арбітраж, який прийняв рішення не звинувачувати в інциденті у Велвелі жодну зі сторін, оскільки кожна з них діяла в межах своїх власних територіальних кордонів.
Тим не менш, о 5-й ранку 3 жовтня 1935 року без оголошення війни італійська армія увійшла до Ефіопії з території Еритреї силами 18 дивізій і провела авіабомбардування міста Адуа. У відповідь Ефіопія того ж оголосила Італії війну, яку була змушена вести самотужки в умовах повного ембарго на постачання озброєння, яке на неї та Італію було накладене ще в травні. 7 жовтня1935 року Ліга Націй оголосила Італію агресором і наклала на неї обмежені санкції, яких не дотримувалась більшість країн і до яких не входило постачання нафти та право користування Суецьким каналом.
Імператора Хайле Селассіє (другий зліва) проводить огляд ефіопських військ, 1935 рікІмператора Хайле Селассіє (другий зліва) проводить огляд ефіопських військ, 1935 рік
Навіть використання італійцями хімічної зброї, що порушувало міжнародні норми, не змінило пасивну позицію Ліги Націй. Після зайняття у березні 1936 року Німеччиною Рейнської області всупереч рішенням Версальського договору Франція, сподіваючись на підтримку Італії, самоусунулась від вирішення питання Абіссінської кризи, і 5 травня1936 року, коли італійські війська зайняли столицю Ефіопії Адіс-Абебу, всі санкції Лігою Націй з Італії були зняті. Того ж дня рішенням уряду Беніто Муссоліні Абіссінія була приєднана до колонії Італіська Східна Африка.
Карта подій Другої італо-абіссінської війни, 1935-36 рокиКарта подій Другої італо-абіссінської війни, 1935-36 роки
Ефіопія офіційно не визнала свою поразку і Хайле Селассіє, який був змушений емігрувати до Лондону, де доклав чимало зусиль для підтримки партизанського руху, що базувався на незайнятій італійцями чверті ефіопської території. Створений ним тимчасовий уряд був визнаний лише шістьма країнами (Китай, Нова Зеландія, Радянський Союз, Республіка Іспанія, Мексика та США) і лише після окупації італійцями Британського Сомаліленду на другий рік Світової війни Великобританія також визнала ефіопський уряд у вигнанні, який 12 липня1940 року оголосила своїм союзником.
Ефіопські партизани, 1940 рікЕфіопські партизани, 1940 рік
15 січня1941 року сформована за британської підтримки ефіопська армія на чолі із імператором з території Судану розпочала наступ на Адіс-Абебу, яка була звільнена 6 квітня1941 року і 5 травня Хайле Селассіє урочисто в'їхав у столицю. Офіційно Друга Італо-абіссінська війна завершилась 10 лютого1947 року, коли влада імператора була відновлена на всій території Ефіопії, за винятком Огадена, що залишався під управлінням британської військової адміністрації до 1948 року.
