цей день
Заголовки
arrow_drop_down
Хронологія
Теми
популярні статті
Регіони
нові статті
Правила життя
Фотоісторії
Ще
arrow_drop_down
Моя історія
Підтримати
search menu
Битва при Пуатьє Чорного Принца
В ході Столітньої війни 19 вересня 1356 року у битві біля міста Пуатьє переважаюча французька армія зазнала нищівної поразки від англійських військ, очолюваних принцом Вельським, відомим за колір обладунків як Чорний Принц. Незважаючи на важке становище, в якому перебувала Франція, і полонення її короля, Едвард не став штурмувати Париж, змусивши французького дофіна укласти принизливий мирний договір, за яким французька корона втратила третину своїх володінь.
На обкладинці: Бенджамін Бернелл «Чорний принц Едвард Вельський», 1820 рік
4534
Війни
Володимир Лук'янюк
Столітня війна розпочалась у 1337 році, коли війська англійського короля Едварда III розпочали наступ на півночі Франції, щоб утвердити претензії династії Плантагенетів на французький престол після смерті в 1328 році Карла IV Капетинга. За підтримки фламандських міст англійці здобули ряд перемог в Бретані і в 1346 році отримали переконливу перемогу на військом французького короля Філіпа VI у битві біля Кресі у Верхній Нормандії, що дало можливість через 11 місяців захопити порт Кале, який став базою англійців у Північній Франції.
Пандемія чуми, що в невдовзі охопила Європу, на кілька років зупинила війну, активні дії якої поновились у 1356 році - за наказом короля Едварда III його старший син принц Вельський, відомий також як Чорний Принц за колір його обладунків, розпочав бойові дії у Гасконі, здійснюючи спустошливі набіги вглиб французької території і у середині серпня взяв в облогу місто Тур в середній течії Луари. Скориставшись цим, французький король Іоанн II Добрий зібрав біля Шартре 20-тисячну армію, що змусило 10-тисячний загін принца Вельського зняти облогу і відступати на південь.
Іоанн II Добрий з династії Валуа
Іоанн II Добрий з династії Валуа
Французи, очолювані особисто королем, наздогнали англійців біля міста Пуатьє і, зважаючи на свою чисельну перевагу, відкинули пропозицію Чорного Принца укласти на 7 років перемир'я. Врахувавши гіркий досвід поразки під Кресі, Іоанн Добрий відмовився від використання важкої кавалерії і зробив ставку на півтисячний загін кінноти, який вранці 19 вересня 1356 року атакувала англійський лівий фланг, змусивши його відступити.
Сприйнявши це як втечу з поля бою, французи почали атаку всім фронтом і попали у засідку в болотяній місцевості, непрохідну для кінноти, - англійські лучники кількома залпами з флангів атакували її, змусивши французів відступити з великими втратами. Аналогічним чином були відбиті атаки французького маршала Жана де Клермонта та сина короля Карла - пересічена місцевість значно знизила маневреність кінноти, яка стала легкою мішенню для англійських лучників, котрі розташовувались на безпечній відстані під прикриттям пагорбів. Невдачі трьох атак змішали бойовий порядок французів і у вирішальний наступ їх повів особисто король Іоанн - його загін під прикриттям арбалетників зміг потіснити суперника, але був атакований з флангу гасконською кавалерією, яку Чорний Принц тримав у резерві. Несподіваний удар зупинив французів, які були остаточно розбиті загальним наступом піхоти.
Поразка у битві при Пуатьє мала фатальні наслідки для французів - вони втратили 13 тисяч убитими, включаючи 2426 лицарів, 2000 чоловік було захоплено у полон включно із королем, 17 баронами, 13 графами і 5 віконтами. 24 травня 1357 року Іоанна II урочисто привезли до Лондона, де йому надали королівські привілеї і дозволили вести звичний спосіб життя.
8 травня 1360 року король Едвард III і дофін Карл, котрий проголосив себе регентом, уклали договір, за яким Франція втратила третину своєї території в обмін на відмову Англії на герцогство Турен, графств Анжу і Мен, сюзеренітету над Бретанією та Фландрією і претензій на французький престол. Крім того, король Іоанн II мав виплатити три мільйони золотих екю (два річних французьких бюджета) викупу. Цей договір був повторно підтверджений у Кале 24 жовтня клятвами двох королів і їх старших синів.
В якості гарантії сплати викупу Іоанн дав англійцям в якості заручників двох своїх синів, кількох князів та дворян, чотирьох чільних громадян Парижу, а також по двоє громадян від кожного із 19 великих міст Франції. Повернувшись на батьківщину, охоплену селянськими бунтами, у липні 1363 року Іоанн дізнався, що його син Людовик Анжуйський втік з полону - вважаючи це справою честі, у січні наступного року він сам в якості заручника прибув до Англії, де й помер у квітні 1364 року.
Карл V Мудрий
Карл V Мудрий
Через чотири роки після сходження на престол, коли Англії були передані всі французькі володіння в Аквітанії і було виплачено половину викупу, за що Едвард III відпустив майже всіх заручників, Карл V скористався двозначністю в Договорі Кале, який набував чинності після принесення взаємних клятв про зречення англійського короля від французького престолу, а французького короля - від Аквітанії, - у 1368 році він як все ще формальний сюзерен Аквітанії прийняв скаргу двох своїх васалів на дії Чорного Принца у графствах Арманьяк та Альбре, і в 1369 році паризький суд заочно засудив того до страти з конфіскацією майна і володінь. Це стало початком нового етапу Столітньої війни, в ході якого Карл V зміг практично повністю повернути французькі території, втрачені його попередниками.
Едвард «Чорний принц» не зміг утримати під своїм контролем Аквітанію і в 1371 році повернувся до Англії, де помер 8 червня 1376 року, за рік до смерті свого батька Едварда III. Наступним королем Англії став син Чорного Принца Річард II, віроломне правіння якого стало причиною феодальних міжусобиць, котрі привели до Війни Червоної та Білої троянд.
all_inclusive
15 вересня 2016 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.
Сподобалась стаття?
Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Війни
Столітня війна
Битви
Європа
Середньовіччя

Головні події 19 вересня

#ЦейДень
Все про 19 вересня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left18 вересня
20 вересняkeyboard_arrow_right
© 2001-18
info_outline
format_color_fill

Наверх