У 500 році до н. е. мешканцi малоазійського грецького мiста Мілет пiдняли повстання проти Персії Ахеменідів, яке згодом поширилось на більшість міст східного та північного узбережжя Егейського моря. Попри допомогу Афін і Еретрії, що на острові Евбея, Іонійське повстання було придушене: після поразки об'єднаного грецького флоту у битві біля острова Ладе у 494 році до н. е. впав осаджений персами Мілет, а згодом поразки зазнали й решту повсталих міст.
У 493 році до н. е. проти Афін персидський цар Дарій Великий вислав флот, похiд якого завершився невдачею через бурю, що розкидала кораблі та розтрощила їх об скелі. Наступного року перська експедиція на чолі з Мардонієм підкорила Фракію і змусила визнати перську владу Македонію, яка стала плацдармом для походу вглиб Греції. У 491 році до н. е. Дарій надіслав послів у всі незалежні грецькі міста з вимогою підкоритись персам, які були прийняті усіма містами Еллади, крім Спарти і Афін.
Влітку 490 року до н. е. перські війська на чолі з досвідченим полководцем мідійцем Датісом і племінником Дарія сатрапом Лідії Артаферном захопили острів Наксос у Кікладському архіпелазі, спалили Еретрію, після чого за порадою колишнього тирана Афін Гіпія, що супроводжував персів, висалились на рівнині поблизу міста Марафон, звідки планували завдати удар по Афінах. Всупереч очікуванням, що місто буде оборонятись в межах фортечних стін, назустріч персам прибуло дев'ятитисячне військо, підсилене тисячею воїнів з Платей. Керівництво ними було покладено на стратега Мільтіада, який зумів переконати полемарха Каллімаха у необхідності негайного бою. Достовірних даних про армію персів немає: давні історики оцінюють її чисельність від 100 до 600 тисяч, сучасні — у 25 тисяч піхотинців і тисячу вершників.
Битва розпочалась вранці 12 вересня 490 року до н. е. зі стрімкої атаки греків — згідно Геродоту, вісім стадій (біля півтора кілометра), що розділяли їх від персів, вони пробігли і вдарили усім фронтом одночасно. Грецький центр, де знаходилися громадяни з філ Леонтіда і Антіохіда під командуванням Фемістокла і Арістіда, був персами розбитий, однак успіх на флангах дозволив грекам відкинути супротивника, якого вони не стали переслідувати, а, перешикувавшись, вдарили у тил перським загонам, що прорвались центром, оточили їх і повністю знищили. Це посіяло паніку у ряди персів, які кинулися до берега, щоб повантажитись на кораблі.
Згідно Геродоту, втрати персів у Марафонській битві склали 6400 осіб, греків — 192 чоловік, серед яких був і полемарх Каллімах, що командував правим флангом, а також брат афінського трагіка Есхіла (тоді ще невідомого загалу) Кінегір, котрий, за переказами, намагався втримати один з відпливаючих кораблів і втратив перерубану персом руку. У південній частині Марафонської рівнини, за 800 м від моря, і нині піднімається пагорб Сорос — братська могила афінян, що загинули у битві, імена яких були накреслені на надгробних плитах; поруч знаходяться дві менші могили: одна — платейців, інша — рабів, що також брали участь у Марафонській битві.
Разюча різниця у кількості загиблих з різних боків, відсутність згадок про участь у битві традиційної для персів кінноти, а також поспіх з яким атакував Мільтіад, не дочекавшись підходу спартанців, дають деяким історикам підстави припускати, що під Марафоном греки вступили у бій не з розгорнутою армією, а з її ар'єргаром, коли основні сили персів уже повантжились на кораблі, щоб відплисти у пошуках більш вдалого для нападу на Афіни місця. Від Марафонської долини перський флот направився навкруги Аттики. Однак афіняни, попереджені Фідіппідом, що пробіг 42 кілометри зі звісткою про перемогу, випередили їх — побачивши з кораблів вишикуване біля Фалерської бухти афінське військо, що маршем прибуло з-під Марафону, перси не наважилися висадитися на берег і відплили з Аттики.
Безпосередніх військових та політичних наслідків Марафонська битва не мала. Перси, попри загальну невдачу походу, не вважали себе переможеними і готувалися до повномасштабної війни у Греції. У той самий час моральний вплив перемоги під Марафоном на все грецьке суспільство був дуже значним — це була перша перемога над військом імперії Ахеменідів, яка продемонструвала силу грецького військового мистецтва. Це зіграло важливу роль у подальших подіях, коли вже за царя Ксеркса грецький союз на чолі зі Спартою дав персам бій біля Фермопіл.
Коментарі
Дивіться також
• Імперія Ахеменідів, 553 до н. е.
• Дарій Великий — цар Персії, 522 до н. е.
• Битва при Фермопілах, 480 до н. е.
• Третя Македонська війна, 171 до н. е.