Щоб знову оволодіти ініціативою на основному фронті Другої Світової війни, німецьке командування вирішило провести влітку 1943 року велику операцію на Курському виступі, що мав ширину до 200 км і заглиблювався на захід на 150 км у центрі радянсько-німецького фронту. 15 квітня 1943 року була затверджена Директива № 6, в якій конкретизувалися завдання військ у наступальній операції «Цитадель» — виходячи з вигідного розташування німецьких військ, директивою наказувалося ударами з півночі і півдня оточити і знищити радянські війська, що знаходяться в районі Курська.
Підготовка до операції «Цитадель» тривала майже 4 місяці — під Курськом було сконцентровано 70 дивізій, майже 10 тисяч гармат, 2 тисячі літаків, 2 758 танків, а загальна чисельність німецьких військ склала понад 780 тисяч чоловік. З радянського боку на Курську дугу було перекинуто майже 40% усіх з'єднань діючої армії: війська Центрального, Воронезького, Брянського і Степового фронтів, у тому числі всі танкові армії, 19,1 тисяч гармат, 920 реактивних установок «катюша», 3 444 танків, 2 172 літаків, а також було побудовано 8 оборонних рубежів довжиною до 250 кілометрів; чисельність радянських військ склала 1,3 млн чоловік.
Початок наступу було заплановано на 3 години ранку 5 липня 1943 року, проте за 10 хвилин цього радянські війська провели потужну артпідготовку. Якийсь час німецькі війська були паралізовані, але о 5 годині 30 хвилин війська групи армій «Центр» почали масований наступ; через півгодини їх підтримала група «Південь». За сім днів боїв вони змогли подекуди просунутися на 10-35 км, але так і не прорвали радянську оборону.
12 липня біля села Прохорівка (за 56 кілометрів на північ від Білгорода) відбувся зустрічний танковий бій, в якому з обох боків взяли участь 1,2 тисяч (за німецькими даними — до 500) танків та самохідних артилерійських установок. Результати бою під Прохорівкою були невтішними для радянських військ, проте їм все-таки вдалося загальмувати німецький наступ, і 19 липня командування вермахту прийшло до остаточного висновку, що продовження операції «Цитадель» неможливе, — війська з північного краю Курської дуги були перекинуті в центр для відбиття радянського удару. Проте контрнаступ Червоної армії на Орловському напрямку виявився успішним — 5 серпня були звільнені Орел та Білгород, а 23 серпня – Харків.
Незважаючи на значні технічні і людські втрати (254 тисяч убитими і 609 тисяч пораненими, більше 6 тисяч танків та 1,6 тисяч літаків; вермахт втратив понад 103 тисяч убитими і 434 тисяч пораненими, майже тисячу танків, більше 1,7 тисяч літаків) Курська битва дозволила Червоній армії перехопити стратегічну ініціативу і створила сприятливі умови для розгортання загального стратегічного наступу на фронті до 2000 км: 6 листопада 1943 року був звільнений Київ, а до кінця року — вся Лівобережна Україна, Північний Кавказ і розпочалося звільнення Правобережної України та Криму.
ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Коментарі
Дивіться також
• Битва за Москву, 1942
• Друга харківська битва, 1942
• Закінчення Сталінградської битви, 1943
• Битва за Дніпро, 1943
• Битва за Київ, 1943
• Арденнська операція, 1944
• Битва за Іодзіму, 1945
• Битва за Берлін, 1945