В ході Ірано-візантійської війни, яка почалась у 602 році, коли на престол Візантії в результаті перевороту зійшов воєначальник Фока, перська Імперія Сасанідів захопила більшу частину Леванта, Єгипту і Анатолії. Її експансію вдалось зупинити Іраклію I, який усунув узурпатора Фоку і, зумів відвоювати більшу частину своїх володінь, примусивши Персію в 628 році підписати мируну угоду. Однак, ослаблені тривалою війною держави того ж року зазнали перших нападів з боку мусульманської держави пророка Мухаммеда і за правління першого праведного халіфа Абу Бакра ас-Сіддіка, який очолив Арабський халіфат по смерті Мухаммеда, в 633 році Персія втратила Мессопотамію.
У лютому 634 року арабська армія на чолі із Халідом ібн аль-Валідом почала вторгнення у Сирію та Палестину і в 19 серпня захопила Дамаск, а в січні 635 року в битві біля Пелли (нині — Йорданія) був розбитий останній великий візантійський гарнізон на Близькому Сході. Наступник Абу Бакра халіф Умар ібн аль-Хаттаб продовжив завоювання і захопив Хомс та Аллепо, що змусило Іраклія направити назустріч мусульманам двозсоттисячну армію, яка у травні 636 року прибула до Північної Сирії.
Візантійська армія прибула в долину Ярмука поділеною на чотири великих підрозділи, які стали фронтом 13 км за милю від арабських позицій, і 15 серпня 636 року розпочала кавалерійську атаку з лівого флангу. Зім'явши супротивника, візантійцям не вистачило сил, щоб закріпитись на нових позиціях, і наступного дня ними була здійснена невдала спроба атакувати через центр. Попри великі втрати, на третій день бою арабська кавалерія зуміла прорвати лівий фланг візантійців і зайти їм в тил, що викликало паніку і хаотичний відступ.
Погана координація між підрозділами візантійської армії привела до того, що її успішні дії на лівому фланзі і в центрі, завадили вчасно зреагувати на контрнаступ арабів і на четвертий, вирішальний, день битви кожна з її вцілілих чотирьох частин діяла самостійно. Зазнавши великих втрат, 19 серпня керівник вірменської арміїї Ваан, який діяв у центрі, послав емісара в мусульманський табір для перемир'я. Зрозумівши, що перемога близька, аль-Валід відкинув пропозицію і 20 серпня 636 року провів вирішальну атаку — наказавши піхоті розпочати наступ по усьому фроту, масованою кавалерійською атакою він розбив лівий фланг візантійців і почав тіснити їх до крутих схилів Ярмука, після чого перенаправив кавалерію на правий фланг, обійшовши який, відрізав візантійцям шлях відступу на північ. Крім того, окремий кінний загін з 500 чоловік був направлений до єдиного моста через Ярмук, захопивши який, араби взяли рештки візантійської армії в кільце.
У 639 році Арабський халіфат розпочав завоювання Єгипту, в 640-у — повністю підкорив Сирію і західну Вірменію, а у 651 році — практично всю Персію, ліквідувавши Державу Сасанідів, останню доісламську державу, що існувала на території Персії понад 400 років.
Коментарі
Дивіться також
• Перший Праведний халіфат, 632
• Початок арабського завоювання Африки, 641
• Арабський халіфат Омейядів, 661
• Арабське завоювання Іспанії, 711