цей день
Заголовки
arrow_drop_down
Хронологія
Теми
популярні статті
Регіони
нові статті
Правила життя
Фотоісторії
Ще
arrow_drop_down
Моя історія
Підтримати
search menu
Зародження Османської імперії
27 липня 1299 року бей Осман Газі бен Ертугрул проголосив незалежність свого князівства від Конійського султанату. Держава тюрків-огузів у північно-західній Анатолії стала основою для нової імперії, яка прийшла на зміну Візантії після її падіння в 1453 році, і поглинула численні держави в Південно-Східній Європі, Західній Азії, на Кавказі і в Африці. Османська імперія проіснувала більше шести століть і припинила своє існування в 1922 році як наслідок поразки в Першій світовій війні.
На обкладинці: Уявний портрет Османа I
10185
Політика
Володимир Лук'янюк
На початку XIII століття під натиском монгольської навали тюркське плем'я кайи мігрувало із Середньої Азії спочатку в Афганістан, а потім в Малу Азію, де його вождь Ертугрул отримав від Конійського султанату турків-сельджуків право поселитися на прикордонних з Візантійською імперією землях. В 1231 році він завоював візантійське місто Тебазіон, яке було перейменоване в Сьогют і стало першою столицею земель кайи. В 1258 році в ньому народився Осман, який після смерті батька у 1280 році став правителем бейліка (уділу).
Уникаючи конфліктів із іншими тюркськими племенами, Осман здійснював набіги на прикордонні міста ослабленої Візантії, що дозволило йому створити досить потужну армію і коли в кінці XIII століття Конійський султанат через внутрішні міжусобиці опинився на грані розпаду, 27 липня 1299 року Осман проголосити незалежність свого бейліка, який стали називати за іменем правителя. В 1302 році, після перемоги Османа над Візантією у Бафейській битві, до його володінь були приєднані родючі землі Віфінії, а в 1305 році - території на підступах до Нікеї, Нікомедії і Бурси.
Балкани і Мала Азія близько 1300 року
Балкани і Мала Азія близько 1300 року
Захоплена 6 квітня 1306 року Бурса стала плацдармом для подальших завоювань, які здійснив син Османа Орхан I, котрий захопив Нікею, Нікомедію, Анкару. За його правління Османський бейлік перетворився на сильну державу з потужною армією, централізованим урядом і власною валютою, влада якої поширилася на більшу частину Анатолії, європейський і азійський берег протоки Дарданели та чорноморське узбережжя Малої Азії. Третім засновником Османської імперії вважається Мурад I, син Орхана, який в 1362 році завоював Адріанополь у Фракії, поширивши експансію османів на Балкани, і Османський халіфат став реальною загрозою в Європі.
29 травня 1453 року війська 21-річного султана Мехмеда II завоювали Константинополь, що привело до падіння Візантійської імперії, яка існувала протягом 1123 років. Її землі увійшли до складу Османської держави, а сам султан, вважаючи себе наступником візантійського імператора, прийняв титул Кайзер-і Рум (Цезар Риму). Його носили всі турецькі султани до падіння в 1922 році Османської імперії, ослабленої численними війнами в XIX столітті і вкрай невдалим союзом з Німеччиною та Австрією в Першій світовій війні.
В часи свого найбільшого розквіту, які припали на правління Сулеймана Пишного в XVI столітті, Османська імперія поглинула численні держави в Південно-Східній Європі, Західній Азії, на Кавказі і в Африці, повністю контролювала Середземне та Червоне моря і Перську затоку. Після розпаду імперії на її території виникли незалежні країни, етнічні чистки в яких привели до загибелі кількох мільйонів османських мусульман.
all_inclusive
5 липня 2015 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.
Сподобалась стаття?
Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Правила життя Юлія Цезаря
Правила життя
Правила життя Юлія Цезаря
Політика
Азія
Середньовіччя

Головні події 27 липня

#ЦейДень
Все про 27 липня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left26 липня
28 липняkeyboard_arrow_right
© 2001-18
info_outline
format_color_fill

Наверх