цей день
Заголовки
arrow_drop_down
Хронологія
Теми
популярні статті
Регіони
нові статті
Правила життя
Фотоісторії
Ще
arrow_drop_down
Моя історія
Підтримати
search menu
Падіння Латинської імперії
Скориставшись відсутністю належного захисту Константинополя, 25 липня 1261 року невеликий загін нікейського війська практично не зустрічаючи опору захопив місто і змусив рятуватись втечею імператора Латинської імперії Балдуїна II і його найближче оточення. Через три тижні Михайло VIII Палеолог урочисто в'їхав у місто і проголосив відновлення Візантійської імперії, яка припинила існування півстоліття перед тим.
На обкладинці: Герб Латинської імперії
6762
Війни
Володимир Лук'янюк
У 1204 році війська учасників Четвертого хрестового походу після тривалої облоги захопили Константинополь і проголосили створення Латинської імперії, главою якої 9 травня було обрано графа Фландрії і Ено Балдуїна I. Однак хрестоносцям не вдалось підкорити всю Візантію, яка розпалась на Нікейську та Трапезудські імперії та царство Епір.
Незважаючи на те, що в усіх грецьких державах утвердились візантійські династії, вони ворогували між собою, і найпотужнішою з них була Нікейська імперія, яка вважала себе спадкоємницею Візантійської. Її глава Феодор I Ласкаріс за посередництва константинопольського патріарха Іоанна X Каматіра уклав союз із Другим Болгарським царством для протистояння латинянам і успішно діяв проти Трапезудські імперії та Епіру, де правила династія Комнінів, та Конійського султанату сельджуків, який виступив союзником Латинської імперії.
По смерті Феодора Ласкаріса його спадкоємець Іоанн III Дука Ватац скористався війною латинян із Епіром і в 1224 році підкорив усі міста на азійському березі Егейського моря. У 1235 році за підтримки болгарського царя Івана Асеня Нікейська імперія захопила Адріанополь і Галліполі на європейській частині своїх колишніх володінь і до 1254 року змусила Епір визнати свою васальну залежність. На цей час територія Латинської імперії скоротилась до вузької смужки вздовж Босфору і переживала економічну і фінансову кризу, не маючи засобів для ведення війни.
У 1260 році, коли Венеція і Генуя - головні опори латинян - перебували в стані війни між собою, нікейський імператор Михайло VIII Палеолог переправився з військом у Фракію і здійснив невдалу спробу взяти Константинополь в облогу. Наступного року, скориставшись тим, що більша частина гарнізону Константинополя залишила місто, у ніч на 25 липня 1261 року загін у 800 чоловік під керівництвом Олексія Стратигопула по драбинах подолав фортечні мури і практично без бою захопив Константинополь.
Підпаливши місто, нікейці викликали у місті паніку, яка змусила рятуватись втечею імператора Балдуїна II і його найближче оточення. 14 серпня 1261 року Михайло VII Палеолог урочисто в'їхав у Константинополь і наступного дня у соборі Святої Софії був коронований як імператор Візантійської імперії, яка припинила існування півстоліття перед тим. Щоб унеможливити реставрацію влади законних спадкоємців престолу, він розпорядився осліпити і пожиттєво ув'язнити свого співправителя по нікейському трону 11-літнього Іоанна IV Ласкаріса.
Балдуїн II, який зумів добратись до Італії, решту свого життя намагався зібрати військо для відвоювання Латинської імперії. Він зумів знайти підтримку лише у короля Сицилії Карла Анжуйського, якому передав права на Ахейське князівство, Епір і більшість островів у Егейському морі. Через участь у хрестовому поході в Африку і прагнення папи римського укласти унію з Константинополем війна з Візантією розпочалась лише у 1280 році і завершилась для Карла невдало - він зумів лише завоювати Албанію й північ Епіру. Після повстання на Сицилії у 1282 році і викликаної ним війни з Арагоном Карл Анжуйський відмовився від експансії на Схід.
У цей же час Візантійська імперія почала зазнавати нападів турків-османів, які в 1299 році проголосили створення незалежного князівства: за тридцять років вони завоювали територію колишньої Нікейської імперії, а за наступні півтора століття - решту Візантії. Її землі увійшли до складу Османської держави, а султан Мехмед II, вважаючи себе наступником візантійського імператора, прийняв титул Кайзер-і Рум (Цезар Риму), який всі турецькі правителі носили до проголошення Турецької республіки.
all_inclusive
10 липня 2016 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.
Сподобалась стаття?
Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Війни
Азія
Європа
Середньовіччя

Головні події 25 липня

#ЦейДень
Все про 25 липня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left24 липня
26 липняkeyboard_arrow_right
© 2001-18
info_outline
format_color_fill

Наверх