Питання про Харків як можливу столицю радянської України вперше постало взимку 1919 року, коли червоні війська захопили його на місяць раніше, ніж Київ (відповідно 3 січня та 5 лютого) — саме в Харкові розмістився уряд радянської України у січні 1919 після переїзду із Суджі. Але після втручання Кремля, попри небажання частини компартійно-радянського керівництва залишати Харків, питання було вирішене на користь Києва. 6 березня 1919 року це рішення постановою затвердив ІІІ Всеукраїнський з'їзд рад і в другій половині березня відбувся переїзд вищих владних структур до Києва.
Наприкінці 1919 — початку 1920 року ситуація повторилася — радянська влада встановилася спочатку у Харкові, а потім в Києві. У ніч з 17 на 18 січня політбюро ЦК РКП(б) нарешті задовольнило клопотання ЦК КП(б)У місячної давнини, ухваливши: «ЦК КПУ, Всеукраїнський ревком та Штаб Південно-Західного фронту перевести до Харкова». Після цього Харків став де-факто столицею УСРР. Але цього разу прохання якомога швидшого перенесення столиці до Києва, яке, зокрема озвучили, у зверненні до Кремля член Всеукрревкому Володимир Затонський та член Тимчасового бюро ЦК КП(б)У Яків Епштейн, Володимир Ленін охарактеризував як «нісенітниця» і, відповідно, не було задоволене.
Втім, така відмова не означала закріплення за Харковом столичного статусу. У різного роду вказівках та промовах провідних більшовицьких діячів столицею радянської України і далі нерідко означався Київ. Зокрема, Микола Скрипник ще на VII Конференції КП(б)У у квітні 1923 року називав Київ «основним містом України» і делегатами з'їзду це сприймалося як само собою зрозуміле.
Кардинально ситуація змінилася вже після ХІІ з'їзду РКП(б) (квітень 1923 року), виконуючи настанови якого, політбюро ЦК КП(б)У 1 червня 1923 року розглянуло питання «Харків — столиця України». У преамбулі рішення відзначалося: «Харків має надовго залишатися столицею України […] Вважати необхідним концентрування в ньому усіх основних українських культурних центрів, як то: Української Академії, Наукового Комітету, та інших. В першу чергу потрібно перевести Академію наук. Запропонувати Раднаркому та Наркомосвіти розробити питання про переведення».
Питання перетворення Харкова на повноправну столицю України було переведене у практичну політичну площину і передане в радянські органи. В газеті «Вісті ВУЦВК» за 17, 20 та 26 липня в розділі «Хроніка» були надруковані рішення РНК УСРР та Президії ВУЦВК, що фактично дублювали вказану постанову ЦК КП(б)У. Причому 20 липня 1923 року зміст публікації був дуже коротким, і, як могло здатися, однозначним: «ХАРКІВ — СТОЛИЦЯ УСРР. Президія ВУЦВК затвердила постанову РНК про сповіщення м. Харкова столицею України».
Офіційного урочистого проголошення Харкова столицею радянської України не відбулося і в наступні роки, а відповідне рішення Всеукраїнського з'їзду рад, яким Харків був названий столицею УСРР, було зафіксоване лише при затвердженні Конституції УСРР 1929 року. Але вже в 1934 році столицею УСРР знову став Київ.
ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Коментарі
Дивіться також
• Білгород — столиця радянської України, 1918
• Захоплення більшовиками Харкова, 1919
• Створення Радянського Союзу, 1922
• Перенесення столиці УСРР в Київ, 1934