На початок нашої ери Рим був найбільшим містом світу, в якому проживало понад три чверті мільйона чоловік. З часів свого заснування воно давно вийшло за межі легендарних Семи пагорбів, оточених фортечними мурами, і за реформою імператора Августа в 7 році до н. е. було поділене на 14 районів, які управлялись вибірними кураторіями, що займались здебільшого релігійними і церемоніальними питаннями. На кожні два райони виділялось по когорті (розміщувались у казармах II, V, VI, VII, VIII, XII і XIV районів) на чолі з префектом, у віданні котрих було нічне патрулювання міста та боротьба з пожежами, регулярним явищем у місті з переважно дерев'яними будівлями.
Щільна забудова і велика кількість дерев'яних будівель завадили пожежним командам зупинити вогонь, який за шість днів повністю перетворив на згарище три райони (III, X і XI) і завдав значних спустошень ще семи (вціліли лише райони I, V, VI і XIV). Остаточно пожежу вдалось погасити лише 27 липня. Вона знищила багато громадських будівель, близько 4000 інсул і 132 домуса, призвівши до загибелі кілька тичяч чоловік і залишивши без даху над головою близько 200 тисяч римлян.
Свідчення очевидців «Великої пожежі» не збереглись, а дані про неї відомі лише в переказах істориків більш пізнього періоду. Частина з них провину за її виникнення покладає на імператора Нерона, який таким чином начебто хотів звільнити місце для запланованої ним реконструкції центра міста і спостерігав за пожежею з безпечного місця, в театральному костюмі декламуючи давньогрецьку поему «Руйнування Іліона» про про загибель Трої. Сьогодні це свідчення Светонія (як і багато інших його анекдотів про римських цезарів) вважається малоймовірним з огляду на те, що пожежа почалась за півтора кілометра від місця майбутнього будівництва і завдала значних ушкоджень недавно збудованому власному палацу Нерона в низині між Палантинським і Есквілінським пагорбами.
Натомість Тацит, котрий пережив «Велику пожежу» дитиною, свідчить, що з її початком Нерон негайно прибув до Риму, власним коштом оплатив розміщення постраждалих у громадських будівлях і їх харчування, а також розчищення згарищ, завдяки чому і було зупинене подальше поширення вогню містом.
Нероном був розроблений і план реконструкції Риму з новими більш безпечними стандартами будівництва вулиць і будинків, для реалізації якого на провінції було накладено одноразовий спеціальний податок. Це дозволило того ж 64 року на схилах Палантинського пагорба почати будівництво нового імператорського палацу, т. зв. «Золотого будинку» площею до 120 гектарів, найбільшої з коли-небуть збудованих в Європі резиденцій монархів, який так і залишився незавершеним після самогубства Нерона.
Коментарі
Дивіться також
• Нерон — п'ятий імператор Риму, 54
• Розграбування Риму готами, 410
• Захоплення Риму вандалами, 455
• Велика пожежа у Лондоні, 1666