цей день
Заголовки
arrow_drop_down
Хронологія
Теми
популярні статті
Регіони
нові статті
Правила життя
Фотоісторії
Ще
arrow_drop_down
Моя історія
Підтримати
search menu
II Універсал Центральної Ради
16 липня 1917 року на відкритому засіданні Центральної Ради Володимир Винниченко урочисто виголосив ІІ Універсал, у якому фіксувалися домовленості між Українською Центральною Радою та Тимчасовим урядом Росії про визнання Петроградом Генерального секретаріату Центральної Ради органом «найвищої краєвої влади Временного правительства на Україні». По суті це означало визнання права України на автономію. Натомість УЦР брала на себе зобов'язання утриматися від «самовільного здійснення автономії України до Всеросійських Установчих зборів».
7439
Політика
Геннадій Єфіменко
Ухвалений 23 червня 1917 року І Універсал Української Центральної Ради, яким вона перебирала на себе державні функції та оголосила курс на автономію України, викликав величезний резонанс в Петрограді. Після перших заперечень, що, зокрема, виявилося і в підписаному 29 червня Головою Тимчасового уряду Георгієм Львовим зверненні до українців із закликом перенести питання автономії на майбутнє, верх в Петрограді взяла лінія на досягнення домовленості із Центральною Радою. Значну роль у цьому зіграла ухвалена на початку липня постанова І Всеросійського з'їзду робітничих та солдатських депутатів, якою Тимчасовому уряду рекомендувалося порозумітися з Центральною Радою.
10 липня четверо міністрів Тимчасового уряду (пошт і телеграфів Іраклій Церетелі, закордонних справ Михайло Терещенко, військових та морських справ Олександр Керенський, шляхів сполучення Микола Некрасов) виїхали до Києва. Основним перемовником з російського боку був Іраклій Церетелі, а з українського - Володимир Винниченко, Голова утвореного 28 червня Генерального секретаріату УЦР.
Російська делегація не висловлювала заперечень проти фактичного запровадження автономії в Україні, але наполягала на неможливості її формального проголошення. Саме на цій формулі і зійшлися. Представники Тимчасового уряду погодилися визнати Генеральний секретаріат Центральної Ради органом «найвищої краєвої влади Временного правительства на Україні». Українська сторона взяла на себе зобов'язання утриматися від «самовільного здійснення автономії України до Всеросійських Установчих зборів». Окрім того, до Центральної Ради вводилися представники національних меншин, чим завершувалося її перетворення із національного органу усіх українців на крайовий представницький орган усієї України.
Конкретних рішень з інших питань, які під час переговорів викликали найбільші суперечки - про територіальне наповнення України та про українізацію в російській армії, - так і не було ухвалено. Щоправда, якщо про територіальні межі в Універсалі взагалі не йшлося, то щодо українізації війська були загальні схвальні рядки, які, втім, не містили конкретних зобов'язань.
13 липня підготовлений українською стороною і узгоджений з представниками Тимчасового уряду текст домовленості, названий ІІ Універсалом, було винесено на затвердження п'ятої сесії Центральної Ради. Володимир Винниченко, палко захищаючи винесений на обговорення текст, відзначив, що жодних змін до запропонованого варіанту Універсалу вносити не можна, його можна лише затвердити або відхилити цілковито. Незважаючи на певні заперечення та гострі дебати, того ж дня ІІ Універсал (114 голосів «за», 61 «проти» та 23 «утрималися») було затверджено Центральною Радою.
Згідно із домовленістю спільна угода мала бути оприлюднена в Києві та Петрограді одночасно. З українського боку це мав бути ІІ Універсал, а з російського - відповідна декларація Тимчасового уряду. Отримавши результати голосування в Центральній Раді, Іраклій Церетелі та Михайло Терещенко негайно передали повідомлення про це телеграфом до Петрограду, після чого, згідно із попередньою домовленістю, Тимчасовий уряд мав ухвалити своє рішення.
Однак у Петрограді це відмовилися зробити без присутності міністрів-делегатів і 14 липня зранку ті виїхали з Києва. У ніч з 15 та 16 липня після палких дебатів Тимчасовий уряд все-таки ухвалив рішення про затвердження Генерального секретаріату «вищим органом для керування крайовими справами на Україні». Рішення далося нелегко - воно спровокувало урядову кризу, внаслідок якої три російські міністри з партії кадетів заявили про свою відставку.
Газета «Кіевлянинъ» за вівторок, 4 (17 за н. ст.) липня 1917 року
Газета «Кіевлянинъ» за вівторок, 4 (17 за н. ст.) липня 1917 року
Після отримання телеграми з Петрограду про затвердження досягнутої домовленості на відритому засіданні Центральної Ради 16 липня 1917 року Володимир Винниченко урочисто оголосив текст ІІ Універсалу та Декларації Тимчасового уряду з українського питання. Як з боку УЦР, так і з боку Росії визнання Генерального секретаріату Центральної Ради органом «найвищої краєвої влади Временного правительства на Україні» стало доконаним фактом. Справа фактичної розбудови української автономії увійшла, як тоді здавалося, у русло закону.
Текст II Універсалу
Текст II Універсалу
Проте низка обставин, серед яких головними були невдалий наступ на фронті та здійснена більшовиками спроба збройного повстання у Петрограді, спричинили т. зв. «липневу реакцію», яка, поміж іншим, зумовила жорсткішу позицію Тимчасового уряду і до українського питання. Тим більше, що публічно найприхильніша до українців політична сила - більшовики - після поразки повстання була вимушена згортати активну діяльність.
17 серпня 1917 року Тимчасовий уряд вже в оновленому складі і очолений Олександром Керенським затвердив так звану «Тимчасову інструкцію Генеральному секретаріатові Тимчасового уряду на Україні», яка була ухвалена в результаті відхилення виробленого Центральною Радою згідно з липневими домовленостями «Статуту вищого управління України». «Тимчасовою інструкцією» істотно обмежувалася автономія України, зокрема, в частині представницькій (Генеральний секретаріат вже не визнавався органом Центральної Ради), управлінській (кількість генеральних секретарів скорочувалася до 7 із запропонованих «Статутом» 15), територія України визначалася у межах неповних п'яти губерній, тоді як під час перемовин у липні 1917 року дискусії точилися навколо 9-12 губерній.
В умовах посилення «липневої реакції», коли Тимчасовий уряд спирався на неприхильне до ідеї української автономної російське козацтво, Центральна Рада була змушена погодитися на такі обмеження, однак вже 20 листопада своїм III-м Універсалом вона проголосила створення Української Народної Республіки.
all_inclusive
9 червня 2016, востаннє оновлено 15 липня 2017 © Геннадій Єфіменко спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.
Сподобалась стаття?
Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Політика
Європа
Україна
Нова історія

Головні події 16 липня

#ЦейДень
Все про 16 липня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left15 липня
17 липняkeyboard_arrow_right
© 2001-18
info_outline
format_color_fill

Наверх