сьогодні
Заголовки
arrow_drop_down
Хронологія
Теми
популярні статті
Регіони
нові статті
Правила життя
Фотоісторії
Ще
arrow_drop_down
Моя історія
Підтримати
search menu
«Битва золотих шпор»
В ході антифранцузького повстання 11 липня 1302 року погано озброєне фламандське ополчення завдало поразки професійній кінноті графа д'Артуа. Зняті із загиблих кількасот золотих шпор були виставлені як трофеї в одній з церков Брюгге, що й дало назву битві біля замку Куртре.
На обкладинці: Нікез де Кейзер «Битва золотих шпор», 1836 рік © Kortrijk Museum
5172
Битви
Дмитро Копилов
Засноване в 862 році графство Фландрія (територія сучасної Бельгії), залишаючись незалежним, завжди було в сфері інтересів одразу двох держав, Франції і Англії, орієнтуючись більше на останню, куди експортувалось вовняне сукно, основа місцевої економіки. Після поразки 27 липня 1214 року короля Джона Безземельного в битві при Бувіне Англія втратила Нормандію і в справи Фландрії все частіше почали втручатися французькі монархи, давно зацікавлені в економічно розвинутому регіоні і контролі за єдиним плацдармом можливого англійського наступу. Людовік IX Святий зумів привернути до себе фламандських графів, однак міста категорично відмовилися переорієнтуватися на Францію і для їх приборкання граф Тьєррі Ельзаський почав видавати хартії й різноманітні привілеї, які відкрили ще більші можливості збагачення на торгівлі з Англією: в кінці XIII століття міста Фландрії перебували на вершині процвітання і могутності.
Багаті Брюгге, Гент, Іпр, Лілль, Сент-Омер та Камбре мали типове патриціанське управління, при якому влада в містах та купецьких гільдіях перебувала в руках кількох впливових сімей. Прагнучи обмежити владу патриціїв, граф Фландрії Гі де Дампьєр у 1280 році підтримав повстання невдоволених ремісників Іпру, завдяки чому зумів посилити свою владу в містах. Це, однак, викликало невдоволення городян, які, остерігаючись втрати міської автономії, звернулися по захист до короля Франції Філіпа IV Красивого. В результаті його втручання в 1287 році бальї Вермандуа став представником короля у Фландрії і зумів поставити під контроль усі дії графа.
Щоб ослабити французький вплив, 31 серпня 1294 року Дампьєр уклав з королем Англії Едвардом I Довгоногим угоду про одруження їх дітей. Шлюб цей, однак, так і не відбувся - Філіп IV зумів виманити Гі разом із синами в Париж, де полонив їх і звільнив лише після прибуття дочки Дампьєра Філіппіни до королівського двору в якості заручниці. Крім того, Філіп IV надав підтримку суперникам Гі, уклавши союз з графами Голландії, Зеландії та Ено, що підштовхнуло Дампьєра відкрито перейти на бік Англії, і 9 січня 1297 року він надіслав Філіпу лист, в якому оголосив про відмову коритися йому. У відповідь французька армія вторглася до Фландрії, де її радісно зустрічали містяни, які виносили ключі від брам. Так і не отримавши допомоги від Англії, що саме вела війну з Шотландією, в 1300 році Гі де Дампьєр з молодшими синами був змушений здатись у полон, а «…французький король став повновладним господарем Фландрії», як повідомляє в своїй «Новій хроніці» італійський хроніст і сучасник подій Джованні Віллані.
Філіп IV розмістив в містах Фландрії великі гарнізони, проте втримати її не зумів. Високі податки, встановлені французьким намісником Жаком де Шатійоном, навесні 1302 року стали причиною повстання в Брюгге, яким керував старшина цеху ткачів Пітер де Конінк. На світанку 18 травня його загін вирізав близько 300 французів, а сам Шатійон заледве врятувався втечею в замок Куртре (нині - місто Кортрейк в Бельгії). Сформувавши ополчення, повсталі звернулися до інших фламандських міст з проханням про допомогу. Їх почули всі, окрім Гента, який залишився вірним королю Філіппу. Фламандську армію, що нараховувала близько 8-9 тисяч чоловік, очолили Гійом де Жюльє і його дядько Гі Намюрський, онук і молодший син Гі де Дампьєра. Віллані про неї повідомляє: «хто обзавівся списом (списи у них окуті залізом з вістрям на зразок тих, що використовуються при полюванні на дикого кабана), хто - сучкуватою палицею завбільшки з древко списа з великим загостреним залізним наконечником і залізним кільцем. Це грубе і варварське знаряддя, що дозволяє бити і колоти, вони називають "годендак", тобто по-нашому "добрий день"».
«Молодші ремісники Брюгге - ткачі, сукновали, м'ясники, шевці та інші - звернулися до короля за справедливістю і піднесли йому прохання, щоб їх робота оплачувалася сповна, а непомірні податки були знижені. Але вимоги комуни Брюгге не були вислухані, а замість того королівські судді, підкуплені багатими бюргерами, посадили в тюрму ватажків ремісників і простолюду, головними з яких були ткач П'єр Леруа і м'ясник Джамбріда і ще три десятка цехових і ремісничих старшин… Через арешт їх товаришів бідний народ збунтувався і захопив передмістя, тобто замок, де знаходилися ув'язнені і правителі міста, перебив багатьох городян і силою звільнив своїх вождів. Після цього городяни уклали між собою перемир'я і звернулися до короля в Париж. Їх тяжбу розбирали цілий рік, але в решті решт завдяки грошам, витраченим багатими фламандськими бюргерами при королівському дворі, було винесено вирок проти простого народу. Коли звістка про це досягла Брюгге, комуна озброїлася і підняла заколот, але, побоюючись королівських загонів і великих патриціїв, повсталі покинули місто і вирушили в Дамм у трьох верстах від Брюгге, де вбили королівських служителів і суддю, а також пограбували і перебили багатьох городян. Потім цей розлючений натовп зневірених людей перейшов в Андібург і влаштував там подібну ж розправу і нарешті вони дісталися до графського замку під назвою Мала, у трьох верстах від Брюгге. Ця фортеця, в якій знаходився суддя Брюгге з шістдесятьма королівськими солдатами, була взята приступом і всі французи нещадно винищені» - «Нова хроніка» Джованні Віллані
26 червня бунтівники підійшли до замку Куртре, який утримував французький гарнізон. Йому на допомогу Філіп IV вислав 8-тисячну армію, в основному кінноту, на чолі з Робером II Добрим, графом д'Артуа, яка 8 липня підійшла до Куртре, де простояла три дні, плануючи наступ. Фламандці вибрали вдалу місцевість для розташування свого бойового порядку - в кутку, утвореному замком і річкою Ліс, з двох сторін поле захищали два струмки, Гренінг і Гроті. На ньому городяни вирили рови, які заповнили водою і прикрили гіллям. Піхота була поставлена щільним строєм: перший ряд виставив перед собою піки, звернувши вістря в бік ворога, за ним стояв ряд, озброєний годендагами, потім знову пікінери. Були у повсталих і арбалетники, 500 чоловік, які «…стали пліч-о-пліч, не маючи інших наступальної або оборонної зброї, будучи людьми бідними і недосвідченими в ратній справі, але зневіреними в порятунку».
Близько шостої ранку 11 липня 1302 року французи розпочали битву. Першою виступила легка піхота - арбалетники і лучники, в основному, найманці з числа генуезців і наваррців. Попри свою професійну перевагу вони так і не змогли відтіснити фламандський фланг. Роберт д'Артуа наказав піхотинцям поступитися кавалерії. Її атаку, ускладнену природним ландшафтом, фламандці також витримали і нав'язали ближній бій на місці, що нівелювало перевагу кінноти, яка мала обмаль можливостей для маневру: спрацювали рови на полі, куди падали коні, скидаючи вершників, а у ближньому бою фламандці дуже вдало застосовували гогендаги. У французьких рядах почалася паніка. Спроба Робера кінним резервом врятувати становище зазнала невдачі і після його загибелі близько 15:00 французи, переслідувані фламандцями, почали рятуватись втечею до Лілля і Турне.
Мініатюра «Битва золотих шпор» з «Великих французьких хронік» (XIV століття) © Національна Бібліотека Франції
Мініатюра «Битва золотих шпор» з «Великих французьких хронік» (XIV століття) © Національна Бібліотека Франції
«У цьому побоїщі французи не могли дістати ворога, а в тисняві стикалися і вбивали один одного, хоча прагнули своїм натиском розтрощити фламандців. Коли майже всі французькі ряди стовпилися в замішанні, не маючи іншого виходу, як падати в рів або залишатися в нерухомій тісноті, тому що шляху ні вперед, ні назад не було, фламандці рушили з місця свої майже свіжі фланги. Одним з них командував месір Гі Фландрський, іншим - месір Гійом де Жюльєр, які вчинили в цей день чудеса хоробрості. Піші фламандці перейшли рів і оточили французів, так що один грубий мужик вільно міг перерізати горло кільком дворянам. Так французи зазнали поразки і були перебиті.» - «Нова хроніка» Джованні Віллані
На полі бою під Курте французи втратили близько тисячі чоловік, в той час як фламандці - біля сотні. З убитих лицарів вони зняли зо сім сотень позолочених шпор і розвісили їх як трофеї в одній з церков Брюгге, через цю битву часом називають «Битвою золотих шпор».
У Франції перемога заколотників і загибель багатьох шляхетних воїнів була сприйнята як трагедія. Втративши контроль над Фландрією, у вересні 1303 року Філіп IV Красивий був змушений укласти перемир'я зі старшим з синів Гі де Дампьєра Філіпом, графом Теано, й звільнити його батька й братів. Але в липні 1304 року французька армія знову увійшла до Фландрії, 10 серпня розгромила Гі у битві при Зірікзеї й він знову опинився в полоні, де й помер наступного року. Новим графом Фландрії став його син Роберт III Бетюнський, якому в червні 1305 року довелось укласти з французьким королем принизливу мирну угоду, поступившись рядом територій і погодившись на виплату щорічну ренти. Неодноразові спроби Роберта Бетюнського повернути втрачене тривали до 1320 року, коли він зрештою приніс присягу Філіппу V Довгому й остаточно відмовився від валлонських земель.
11 липня 2018 © Дмитро Копилов спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Битви
Війни
Європа
Середньовіччя

Головні події 11 липня

#ЦейДень
Все про 11 липня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left10 липня
12 липняkeyboard_arrow_right
© 2001-18
info_outline
format_color_fill

Наверх