Убивство
Франсиско Пісарро
location_on
Ліма, Перу
26 червня 1541 року в Лімі своїми колишніми сподвижниками був убитий засновник міста і завойовник інків іспанський конкістадор 66-літній Франсиско Пісарро. На обкладинці: Амабль-Поль Котан «Франсиско Пісарро», 1835 рік © Версальський палац
33594
Читати 6 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

Незаконнонароджений син іспанського полковника інфантерії, неписьменний Франсиско Пісарро 20-літнім почав службу солдатом-піхотинцем. Після участі у кількох військових кампаніях в Італії у 1502 році він відправився до Америки у складі війська Ніколаса де Овандо, нового губернатора Еспаньоли (нині Гаїті). У 1509 році Пісарро служив під командою конкістадора Алонсо де Охеда в час його третьої експедиції до берегів Південної Америки, наступного року, у складі загону Васко Нуньєса де Бальбоа, був серед засновників першого постійного іспанського поселення на континенті Санта-Марія-де-ла-Антігва (нині Колумбія), ще через три роки брав участь в експедиції Бальбоа до Панами, під час якої європейці відкрили Велике море (Тихий океан).

Особливого достатку Пісарро у Панамі не здобув і у 1524 році охоче приєднався до експедиції, організованої коштом місцевого вікарія Ернандо де Луке і губернатора Еспанйоли Гаспара де Еспіноси на пошуки таємночої і багатої на срібло та золото країни Біру. 14 місяців походу, який Пісарро очолив разом з Дієго де Алмагро, успіху не принесли, і у 1526 році вони здійснили ще одну спробу здолати спротив аборигенів, під час якої за два роки зуміли дістатись далеко на південь, аж до острова Тумбес (біля західного узбережжя нинішнього Еквадору). Втім, через надто високу вартість експедиції губернатор Панами Педро де лос Ріос відмовився продовжувати її фінансування, і у вересні 1528 року Пісарро вирушив на пошуки підтримки до Іспанії.

Завдяки своєму зведеному двоюрідному брату Ернану Кортесу, на той час уже знаменитому завдяки підкоренню Мексики, Пісарро отримав аудієнцію у короля Карла Габсбурга, якого зумів переконати у необхідності продовження походів углиб Південної Америки і разом з Алмагро й ще тринадцятьмама своїми відчайдушними cутниками по другій експедиції, які сім місяців тримали оборону на острові Горгона, був винагороджений титулом ідальго і щедрою державною зарплатою. Втім, в обхід своїх компаньйонів Пісарро домігся для себе виключних привілеїв, закріплених 26 липня 1529 року т. зв. Толедськими капітуляціями, — особисте право на завоювання Перу і пожиттєве призначення його губернатором і генерал-капітаном, у той час як Алмагро був призначений лише комендантом фортеці на Тумбесі, яку ще слід було збудувати, а Луке — єпископом острова з почесним титулом «Захисник індіанців».

Зібравши у Панамі нову команду, 20 січня 1531 року Пісарро вирушив у свою третю експедицію, під час якої з двома сотнями солдат подолав Анди, досяг міста Кахамарка в інкському королівстві Кіто і взяв у полон його правителя Атауальпу. Незважаючи на отриману в якості викупу «кімнату золота», верховний інка був звинувачений в ідолопоклонництві, багатожонстві та вбивстві свого попередника і за наказом Пісарро страчений. До кінця 1533 року під владою іспанців опинилась практично вся гігантська держава інків з 12-мільйонним населенням, і наступного року черговою королівською капітуляцією територія довірених Пісарро володінь, що отримала назву Нова Кастилія, була розширена ще на 70 ліг далі на південь. При цьому Алмагро був призначений губернатором провінції Нове Толедо, південніше Перу, території, яку ще необхідно було підкорити.

Хоча за час попередніх завоювань Дієго де Алмагро отримав значну частку захопленого у інків золота, був винагороджений королем дворянським титулом і гербом, спокуса завоювання нових земель підштовхнула його 3 липня 1535 року рушити у новий похід. З великим загоном він перетнув сучасну Болівію і, перейшовши Анди, першим з європейців досягнув Чилі в долині ріки Копіапо, проголошені ним власністю іспанської корони. Проте ворожість місцевих тубільців, які повсякчас давали іспанцям бій, і загальна бідність регіону, де Алмагро не знайшов жодного міста і не зміг заснувати власного, змусила його зрештою повернутись до Перу.

Важкий зимовий перехід високогірними хребтами і пустелею Атакама, розчарування від змарнованих двох років на безрезультатні пошуки золота інків і давня образа на Пісарро підштовхнули Алмагро скористатись повстанням інків, що саме охопило південь Нової Кастилії. 8 квітня 1537 року він захопив місто Куско, що лежало на межі двох провінцій, де взяв у полон братів Пісарро Ернандо та Гонсало, і 12 липня біля міста Абакай (нині Перу) розбив надіслані проти нього війська. Це змусило Пісарро погодитись на мирне вирішення їх давніх спорів і направити до Толедо представників обох сторін, проте після звільнення його братів Пісарро порушив перемир'я, і 26 квітня 1538 року його війська захопили Куско. Взятого у полон Дієго Алмагро було звинувачено у зраді і за рішенням суду 8 липня 1538 року страчено.

Через три роки, у недільний день 26 червня 1541 року, син Дієго Алмагро, відомий як Дієго ел Моцо, учасник всіх експедицій Пісарро і позбавлений ним по смерті батька усієї власності, з дванадцятьма прихильниками зміг проникнути до столиці Перу міста Сьюдад-де-лос-Рейос — Міста королів, відомого зараз як Ліма. На месі у місцевому соборі Пісарро не виявилось, і з криками «Смерть тирану» ел Монцо рушив через площу до палацу губернатора. Попереджений про небезпеку Пісарро, що саме обідав з друзями, встиг одягнути обладунки, але у нерівному бою — більшість гостей втекла і поруч з 70-літнім губернатором залишилось лише двоє дворян та двоє слуг, зазнав численних ран і помер після удару в горло, цілуючи власною кров'ю намальований на підлозі хрест.

Франсиско Пісарро був похований у дворі кафедрального собору в Лімі, звідки згодом його останки перенесли до самого собору де окремо голову і тіло помістили під підлогою. У 1892 році, до ювілею відкриття Америки, останки Пісарро були перепоховані втретє, на цей раз у пишній, мармуровій зі склом труні. Однак у 1977 році випадковим чином було виявлено, що під час ексгумації століття перед тим сталась помилка, і тіло Пісарро було перепоховане вчетверте.

У вересні 1541 року до Перу нарешті прибув Крістобаль Вака де Кастро, відправлений королем Карлом рік перед тим для владнання конфлікту між Пісарро і ел Моцо. Ще на шляху до Південної Америки він дізнався про вбивство Пісарро, але претензій на спадкоємництво влади його брата Гонсало не визнав і 7 серпня 1542 року сам був призначений губернатором Перу. 16 вересня його військо під проводом Алонсо де Альварадо під Чупасом розбило нечисленний загін Дієго Алмагро II, який був узятий у полон і того ж дня страчений на міській площі Куско після нетривалого суду.


ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Друк 4
Володимир Лук'янюк спеціально для © «Цей день в історії», 19 липня 2012, востаннє оновлено 29 травня 2020. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Коментарі

Головні події 26 червня

Сходження на престол Річарда ІІІ

1483
#ЦейДень

Все про 26 червня

Події, факти, персоналії

Червневе повстання у Парижі

1848

«Золота лихоманка» Чарлі Чапліна

1925

Арешт Лаврентія Берії

1953