У день смерті Олександра Великого його вісім найближчих соратників скликали військову раду для вирішення питання спадкоємництва, на якій Пердікка, котрий напередодні отримав з рук царя перстень-печатку, оголосив це символом передачі влади і намір стати регентом в очікуванні народження сина Македонського його вагітною дружиною Роксаною і на час досягненням ним повноліття. У відповідь командувач флотом Неарх запропонував вважати наступником Геракла, сина Македонського від Барсіни, дочки персидського сатрапа Артабаза. Однак той був незаконнонародженим і ця пропозиція була відкинута як Пердіккою, так і ще одним претендентом на регентство полководцем Мелеагром, який, привівши під стіни палацу у Вавилоні, де проходила нарада військових, 600 своїх гвардійців, домігся проголошення правителем Македонії Аррідея, недоумкуватого зведеного брата Олександра, який став правити під іменем під іменем Філіп III.
Наляканий Пердікка був змушений рятуватись втечею з міста і за підтримки більшості інших полководців Македонського почав підготовку до захоплення Вавилону. Запобігти цьому вдалось наступного дня особистому секретарю Олександра Евмену, який запропонував вважати рівноправними царями Македонії і Аррідея і майбутнього сина Олександра, якщо вагітна на 6-у місяці Роксана, народить хлопчика, а регентами при них — Пердікку і Мелеагра. На словах підтримавши цю ідею, Пердікка зумів підмовити Аррідея і за його наказом того ж дня Мелеагр був убитий як організатор недавнього бунту під стінами царського палацу.
13 червня 323 року до н. е. Пердікка був призначений головнокомандувачем усіх військ і скликав нову нараду, щоб розділити спадщину Македонського на сатрапії між його найближчими сподвижниками. Не всі з них були присутні на той момент у Вавилоні, однак їх інтереси теж були враховані: Антипатр отримав підтвердження свого наміснитцтва над європейськими володіннями Македонського царства, Лісімах отримав у намісництво Фракію, Антигон — Велику Фрігію, Лікію та Памфілію, Леоннат — Малу Фрігію, Евмен — Каппадокію і Пафлагонію, Менандр — Лідію, Філота — Кілікію, Кассандр — Карію; всі африканські території, включаючи прилеглу до Єгипту частину Аравії, відійшли до Птолемея, Сирія — Лаомедону, Месопотамія — Аркесилаю, Вавилонія — Архону, Персія — Певкесту, Гірканія і Парфія — Фратафернесу, Мідія була розділена між Атропатеном і Піфоном, Бактрія і Согдіана — дісталась Філіпу, Дрангіана і Арія — Стасанору, Арахосія і Гедросія — Сібіртію, Індія — Пору, Пенджаб — Таксілю, Гандхара — Піфону Агенору.
Переговори про поділ імперії тривали до 18 червня 323 року до н. е., коли нарешті були прийняті остаточні рішення і розпочато церемонію поховання Олександра Македонського, — його забальзамоване тіло було поміщене у золотий саркофаг і всупереч волі покійного бути похованим у некрополі фараонів у єгипетському місті Сіва, за наказом Пердікки відправлене на батьківщину в Пеллу. Однак, коли царська колісниця прибула до Дамаску, сатрап Єгипту Птолемей викрав її і перевіз саркофаг у Мемфіс, де помістив його у храмі Серапейон. Це стало приводом для походу Пердікки війною на Птолемея влітку 321 року до н. е., під час якої він загинув при переправі через Ніл (за іншою версією — був убитий власними офіцерами під час бунту).
Тим часом найближчий соратник Пердікки Селевк всупереч недавнім домовленностям захопив Вавилон і у союзі із сатрапом Феликої Фрігії Антигоном Однооким виступив проти захисника прав царської династії Евмена, що володів Каппадокією. Це стало початком тривалої війни, в ході якої в 317 році до н. е. за наказом матері Олександра Великого Олімпіади Епірської був убитий її внук Філіп III Аррідей. Через вісім років за наказом діадоха Кассандра, сина Антипатра, близького друга Олександра і його намісника у Македонії під час завойовницького походу в Азію, були отруєні Роксана (яка ще в рік смерті свого чоловіка замовила вбивство двох інших дружин Олександра Великого) і її 14-літній син, що правив під іменем Олександр IV. З його смертю завершилося 400-річне царювання македонської династії Аргеадів, яка, за легендою, брала початок від міфічного Геракла.
У спробі зупинити війну і знайти порозуміння в 321 році до н. е. в Тріпарадісусі (імовірно сучасний Баальбек в Ливані) відбулась ще одна зустріч діадохів, на котрій, в основному, була підтверджена досягнута у Вавилоні угода і зафіксований статус-кво після двох років війн.
Однак боротьба за спадщину Олександра Македонського завершилась лише у 301 році до н. е. вирішальною битвою біля селища Іпса у Фригії — коаліція Кассандра, Птолемея, Селевка та Лісімаха здолала Антигона Одноокого і розділила імперію на три еліністичні царства — Єгипетське Птолемея, Македонське Кассандра і Сирійське Селевка, який через 40 років приєднав володіння вбитого Лісімаха у Малій Азії.
ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Коментарі
Дивіться також
• Смерть Олександра Македонського, 323 до н. е.
• Битва біля Іпси, 301 до н. е.
• Третя Македонська війна, 171 до н. е.