8 травня 1429 року французькі війська на чолі з Жанною д'Арк, відправлені дофіном Карлом VII Валуа на допомогу обложеному Орлеану, захопили стратегічно важливу англійську фортецю Ла-Турель і зуміли зняти 209-денну облогу міста. Ця перемога розвіяла міф про непереможність англійських військ, які відступили в раніше зайняті міста на Луарі — Жаржо, Мен-сюр-Луар, Божансі. Їх звільнення для французів мало стратегічне значення, оскільки в разі прибуття нової англійської армії, комплектацією котрої вже займався регент Франції герцог Джон Бедфорд, вони стали б базою для англійських гарнізонів.
Після того, як стало відомо, що в долину Луари направлена двотисячна армія на чолі з Джоном Фастольфом, 10 червня французькі командуючі Жан де Дюнуа, маршал Сен-Север, Потон де Ксентрайль, сеньйор де Гравілль, сеньйор де Курраз з невеличким загоном бійців з Орлеана, Блуа, Буржа, Тура, Анже та інших міст виступили до Жаржо, що знаходилося на відстані 30 км на схід від Орлеана. У ньому перебував один з головнокомандувачів англійськими військами Вільям де Ла Поль, герцог Саффолк, якого французькі хроністи принизливо називали Пуль («курка» французькою), і 700 чоловік, котрі за виразом анонімного автора «Хроніки Діви» всі «без винятку відзначались великою доблестю».
Жан де Дюнуа з іншими капітанами провели розвідку боєм, протягом трьох годин атакуючи англійський гарнізон Жаржо, щоб дізнатись чи можна його взяти в облогу, й, не зазнавши жодних втрат, закріпилися біля міста. Після прибуття 11 червня військ Жана Алансонського чисельність французької армії під Жаржо виросла до 2-3 тисяч чоловік (хоча деякі англійські історики, явно перебільшуючи, вказують, що французька армія нараховувала близько 8 тисяч). Ознайомившись з розвідданими, того ж дня Жан Алансонський, Дюнуа і Жанна виробили тактику звільнення Жаржо. Для цього планувалося захопити першу стратегічно важливу позицію — укріплений міст через Луару, чим позбавити супротивника можливості робити бойові вилазки, й взяти місто в щільне кільце, після чого розпочати стрімкий штурм.
По периметру фортечних стін французи розмістили артилерію, якою командував кулеврінер (артилерист) Жан де Монтклерк, котрий так вдало зарекомендував себе в боях з англійцями під час облоги Орлеана, що отримав прізвисько «Магістр Артилерії або Метр Жан». Після артилерійського обстрілу Жаржо, французька піхота розпочала масований штурм. Англійські каноніри теж відкрили вогонь з бомбард і кулеврін, «в ході котрого поранили і вбили багатьох французів». В перший день французи не змогли захопити міст через Луару, що дало англійцям можливість провести контратаку, але після рукопашного бою вони були змушені відступити в місто.
Хоча бойові дії 11 червня для французів завершились безрезультатно, ввечері Жана особисто під'їхала до стін Жаржо зі своїм штандартом і запропонувала Саффолку «здати місто Властителю Неба і королю Карлу, а самим йти. Інакше вам буде гірше». Звісно Саффолк проігнорував ці заклики, але через відправленого до Жана де Дюнуа герольда запропонував свої умови (суть яких до нас не дійшла) припинення бою, які не влаштували французів. Піддавши Жаржо нищівному бомбардуванню, яке продовжувалося всю ніч, їм вдалося зруйнувати найбільшу фортечну вежу та пошкодити оборонні мури. Фактично доля Жаржо була вже вирішена.
У неділю 12 червня 1429 року французи на деяких ділянках засипали рови і заблокувати міст через Луару. Несучи з собою обложні драбини, з гучними криками, вони розпочали масований штурм. Англійський гарнізон під командою Саффолка завзято і доблесно тримав оборону.
Жанна зі своїм білим штандартом в руках особисто спустилася під стіни міста, де точився бій, «так що якийсь англієць скинув їй на голову величезний валун, від удару якого вона була змушена опуститися на землю. При тому ж, що камінь був дуже твердим і міцним, він розлетівся на частини, не заподіявши Діві ніякої шкоди. Вона піднялася на ноги ніби нічого не сталося і з великою хоробрістю продовжувала підбадьорювати французів, кажучи їм, щоб ішли вперед без страху, бо англійці більше не в силах захищатися. І слова її виявилися правдивими, бо французи, підбадьорені ними, з новою силою кинулися штурмувати стіни і, увірвавшись в місто, силою оволоділи ним».
Серед англійців зчинилася паніка, герцог Саффолк намагався пробитися до моста, де й був узятий в полон Гійомом Реньйо: «[герцог] запитав: "Ти дворянин?". І той сказав, що так. "Ти лицар?". Той відповів, що ні. Тоді ж граф де Суффорт (ім'я Саффолк на французький манер — Д.К.) посвятив його в лицарі і здався йому. І таким же чином був узятий в полон сеньйор де ла Пуль, його брат».
У бою за Жаржо англійці втратили 500 чоловік, багато з яких було вбито вже в полоні місцевими мешканцями, від люті яких Саффолка та інших бранців довелось відправити до Орлеану. Французи втратили декілька сотень чоловік.
Джон Фастольф так і не зміг підійти до Жаржо зі своїм військом, що після прибуття до Орлеану 4 тисяч чоловік, надісланих дофіном, дало можливість французам 15 червня взяти Мен-сюр-Луар, 16 червня — Божансі, а після вирішальної битви під Пате, де 18 червня англійці зазнали нищівної поразки і в ході котрої їх командуючий Джон Талбот потрапив в полон, Карлу Валуа відкрився шлях на Реймс, де він був урочисто коронований 17 липня 1429 року.
Коментарі
Дивіться також
• Англо-французький договір в Бретіньї, 1360
• Англо-французький договір в Труа, 1420
• Битва під Вернеєм, 1424
• Жанна д'Арк — Орлеанська діва, 1429
• Битва при Пате, 1429
• Страта Жанни д'Арк, 1431
• Коронація Карла VII Звитяжного, 1429
• Битва при Кастільйоні, 1453