Друга англо-бурська війна завершилась підписанням 31 травня 1902 року в Преторії мирного договору, за яким бурські (голландські) республіки Трансвааль і Оранжева Вільна держава втратили незалежність і увійшли до складу Британської імперії. У наступні роки Лондон доклав чимало зусиль для їх об'єднання із англійськими Капською колонією і колонією Наталь у більш тісний союз. З цією метою 12 жовтня 1908 року почала роботу Національна конвенція, яка протягом року врегулювала засади урядового, законодавчого та економічного союзу колоній, які у формі конституційного акту були передані британському уряду.
На відміну від Канади і Австралії, які стали домініонами через федерацію британських колоній, «Акт про Південну Африку», який набув чинності 31 травня 1910 року, створив централізовану, унітарну державу, кожна з чотирьох провінцій якої управлялась адміністратором, призначеним центральним урядом. Він започаткував систему расової та національної дискримінації, яка після Другої світової війни переросла в систему апартеїду, засудження якого Британською співдружністю націй привела до проголошення 31 травня 1961 року незалежної Південно-Африканської Республіки.
Коментарі
Дивіться також
• Анексія Зулуленда, 1879
• Найбільший алмаз у світі, 1905
• Незалежність Ньюфаундленду, 1907
• Друга англо-бурська війна, 1910
• Запровадження апартеїду в Південній Африці, 1949
• Незалежність Кенії, 1963
• Незалежність Південної Африки, 1961