Із середини XVI століття Габсбурги стали ведучою монархічною династією Європи — під їх владою були Іспанія, частина Нідерландів, колоніальні володіння в Америці, Ломбардія, Неаполітанське королівство, Сардинія. На початку XVII століття іспанська гілка Габсбургів володіла також Португалією і її колоніями, а австрійська — короною Священної Римської імперії.
В 1617 році іспанська та австрійська гілки Габсбургів підписали таємну угоду, яка врегульовувала спірні питання спадкування. За її умовами король Іспанії Філіп III відмовився від претензій на Угорщину і Богемію, отримавши натомість території по лівому берегу Рейну в Ельзасі і у Північній Італії. Він підтримав свого двоюрідного брата Фердинанда Штирійського у його претензіях на престол Священної Римської імперії.
Ставши королем Богемії, фанатичний католик Фердинанд розпочав контрреформацію для відновлення влади і позицій католицької церкви. Спроби знищити права протестантів, особливо «Грамоту Величності», даровану імператором Рудольфом II чехам в 1609 році, стали причиною конфлікту між представниками чеської аристократії та королівськими намісниками в Чехії. Його кульмінацією стала т. зв. Празька дефенестрація: 23 травня 1618 року група дворян на чолі з графом Турном, невдоволена відмовою короля скликати з'їзд для розгляду питання про переслідування протестантів, викинула з фортечного вікна в рів двох імперських намісників і їх писара. Вони вижили, а писар Філіп Фабріціус зумів 16 червня добратись до Відня, де він був прийнятий Фердинандом і повідомив про інцидент.
Восени 15 тисяч імперських солдатів вступили в Богемію, де їм протистояло військо Чеської директорії, очолюваної графом Турном. Богемію підтримали Пфальц і Савойя, котрі надіслали 20-тисячне військо, що дозволило зупинити просування імперськи військ і після двомісячної облоги 21 листопада 1618 року захопити важливе прокатолицьке місто Пльзень.
З часом війна із локальної переросла у загальноєвропейський конфлікт: на боці Габсбургів виступила Річ Посполита, Іспанія, Португалія, Папська держава, а до антигабсбургської коаліції увійшли Швеція, Данія, Нідерланди, Франція, протестантські князівства Німеччини, Венеція, Трансільванія, котрих підтримали також Англія, Шотландія та Московське царство. Тридцятилітня війна стала одним із найкривавіших конфліктів в історії — лише в Німеччині загинуло більше 5 мільйонів чоловік, третина міст була зруйнована, на полях битв полягло більше 700 тисяч чоловік; в різних кутках Європи лютували епідемії тифу та чуми, населення страждало від цинги і дизентерії.
В 1638 році, через рік по смерті Фердинанда II, папа Римський закликав до припинення війни; через два роки його підтримав німецький парламент, але лише 24 жовтня 1648 року був підписаний Вестфальський мир, за яким у Європі було встановлено новий порядок міждержавних стосунків на основі визнання державного суверенітету, зрівняно у правах протестантів і католиків, королів та імператорів європейських держав. Він заклав нові принципи зовнішньої політики європейських держав — релігійний чинник став другорядним , а на перші позиції вийшли геополітичні та економічні інтереси.
Поразка Іспанії у двадцятирічній війні з Францією знаменувала завершення «золотого століття» іспанської історії і початок її поступового занепаду, для Габсбургів же загалом це поклало край їх прагненню розширяти володіння за рахунок територій сусідніх держав і підірвало авторитет Священної Римської імперії — понад 300 дрібних німецьких держав отримали фактичний суверенітет. Домінуючою політичною силою в Європі стала Франція Людовика XIV, а Швеція — ведучою державою на Балтиці.
ВІД ПЕРШИХ ГРОМАД ДО ПЕРШОЇ ІМПЕРІЇ
Коментарі
Дивіться також
• Перша дефенестрація, 1419
• Гуситські війни, 1434
• Габсбурзька Іспанія, 1516
• Аугсбурзький релігійний мир, 1555
• Мюнстерський договір, 1648
• Вестфальський мирний договір, 1648
• «Шведський потоп», 1655
• Битва в дюнах, 1658
• Піренейський мир, 1659
• Початок Великої Північної війни, 1700