Флавій Валерій Аурелій Костянтин захопив владу в Римській імперії вийшовши переможцем у громадянській війні, що почалась невдовзі після зречення августів Діоклетіана і Максиміана: заколот, вчинений у 306 році сином останнього Максенцієм проти августа Галерія, підтримав син несподівано померлого його співправителя Констанція Хлора 34-річний Костянтин, проголошений військами імператором. Разом вони здолали цезаря Флавія Севера, після чого Костянтин отримав перемогу над своїм недавнім соратником Максенцієм, ставши фактично, хоча і без офіційного визнання, правителем Заходу. Протягом наступних десяти років він здолав правителів Сходу Максиміана Дазу та Ліциніана Ліцинія і 18 версеня 324 року об'єднав Римську імперію під своїм одноосібним правлінням.
Народженому язичником Костянтину, згідно легенди, в 312 році здобути вирішальну перемогу в битві біля Мульвійського моста допогло знамення хреста, що спонукало його стати одним із співавторів т. зв. Міланського едикту, яким проголошувалась релігійна терпимість на всій території Римської імперії, а традиційне римське язичництво позбавлялось статусу офіційної релігії. У 319 році Костянтин, на той час правитель Заходу, звільнив церкви і клір від податків та громадських повинностей, у 321-у надав церквами право купувати нерухоме майно і володіти ним, а в 325 році став ініціатором проведення в Нікеї першого в історії християнства Вселенського собору, на якому був прийнятий Символ Віри (формула віросповідання, в якій оголошувалася божественність Бога-Сина) і було остаточно проголошено відокремлення християнства від юдаїзму.
У 331 році, вже як одноосібний правитель імперії, Костянтин у своїй новозбудованій столиці Новому Римі видав едикт про руйнування язичницьких храмів, а їх майно та грошові кошти оголосив власністю держави. Це дозволило зупинити спричнену війною нестримну інфляцію і провести численні адміністративні, фінансові, соціальні та військові реформи, розгорнути масштабні будівництва, а запроваджений ним золотий солідус на тисячу років став стандартом для візантійських і європейських валют.
Зі смертю Костянтина в Римській імперії розгорілась багаторічна війна між його синами, братами і їх дітьми, в результаті якої в 361 році до влади прийшов його племінник Юліан II, відомий в історії як Відступник за його відмову від християнства і спробу відродження традиційного римського язичництва.
За свого життя і правління його синів Костянтин зображався як зразок чеснот, а в епоху Раннього Середньовіччя став згадуватись не інакше як Великий і як приклад для наслідування всіма правителями Європи. Лише в епоху Відродження, коли набули поширення праці візантійського історика початку VI століття Зосима, який пов'язував занепад Римської імперії з відмовою від традиційної релігії, оцінка життя і звершень Флавія Костянтина стала збалансованішою і сучасними істориками він оцінюється як доволі підступний і жорстокий правитель, непослідовний у своїх переконаннях, який використав християнство для досягнення власних політичних цілей.
Тим не менш, завдяки тому, що Костянтин Великий став фактично «першим римським імператором-християнином» і зробив християнство панівною релігією найбільшої держави світу свого часу, а прийняття християнської віри — основною умовою для отримання римського громадянства, він і його мати Флавія Юлія Гелена Августа, зусиллями якої в Єрусалимі були знайдені християнські реліквії Страстей Христових, шануються як рівноапостольні святі православними і греко-католиками (але не католиками римського обряду).
Коментарі
Дивіться також
• Тетрархія Діоклетіана, 293
• «Велике гоніння» на християн, 303
• Битва біля Мульвійського мосту, 312
• Міланський едикт, 313
• Заснування Константинополя, 330
• Помер Феодосій Великий, 395