У 1946 році Міжнародна спортивна комісія (CSI), доопрацювавши ще довоєнні напрацювання, прийняла стандартизовані правила проведення перегонів на автомобілях. Основним предметом багаторічних дискусій стала стандартизація змагань машин з різним об'ємом двигуна — до змагань допускались машини, на яких був встановлений або двигун об'ємом 1,5 літри з наддувом або 4,5 літри без нього; машини з трилітровими двигунами не допускались до змагань.
Перші змагання за новими правилами були проведені 1 вересня 1946 року в Турині, а перший міжнародний чемпіонат під егідою Міжнародної федерації автоспорту був заплановані на 1950 рік у вигляді підсумкового заліку за шістьма національними Гран-прі європейських країн (Великобританії, Монако, Швейцарії, Бельгії, Франції та Італії) та перегонів Індінаполіс-500 у США. За результатами кожного етапу п'ятеро перших гонщиків отримували 8, 6, 4, 3 і 2 очки, відповідно. Додатково одне очко присуджувалося володареві якнайшвидшого кола в гонці. З показаних кожним пілотом результатів у залік чемпіонату йшли тільки 4 найкращих результату. Правила допускали заміну пілота в ході перегонів і в такому випадку набрані даними болідом очки ділилися порівну між цими пілотами.
13 травня 1950 року в місті Сільверстоун стартувало Гран-прі Великобританії. Хронологічно це було п'яте Гран-прі країни і третє на відновленій після війни трасі довжиною 4649 метрів. До змагань був допущений 21 спортсмен з 9 країн (9 з Великобританії, 4 з Франції, 2 з Італії, по одному з Бельгії, Ірландії, Монако, Аргентини, Таїланду та Швейцарії). Найбільше (чотири) автомобілів представила компанія Alfa Romeo; були також Maserati, Talbot-Lago, ERA та Alta. Змагання пройшли за присутності 200 тисяч глядачів, серед яких були король Георг VI, принцеса Єлизавета й інші члени королівської родини.
За підсумками 70 кіл перемогу здобули три пілоти, що керували «Альфа-Ромео 158», — італієць Джузеппе Фаріна, який подолав 325,43 км за 2 години 13 хвилин і 23,6 секунд, випередивши срібного призера італійця Луїджи Фаджолі на 2,6 секунди і бронзового призера британця Рега Парнела — на 52 секунди. Всього до фінішу змагань дійшли лише 11 машин.
44-річний Джузеппе Фаріна виграв 3 із 7 етапів 1950 року і став першим чемпіоном «Формули-1», що стало вершиною його кар'єри — в 1954 році він став найстарішим гонщиком «Формули-1» (рекорд не побитий і досі) і в 1960 році, після аварії на Інді-500, завершив виступи в автоперегонах.
Срібний призер «Формули-1» 1950 року аргентинець Хуан-Мануель Фанхіо у наступні 7 років 5 разів ставав чемпіоном світу і увійшов у історію змагань як один з найбільших рекордсменів за кількістю чемпіонських титулів і харизматичних постатей.
Станом на 2015 рік чемпіонат «Формули-1» складається з 20 національних Гран-прі, а найтитулованішим гонщиком є німець Міхаель Шумахер, який 7 разів ставав чемпіоном світу. У заліку конструкторів, який проводиться з 1958 року, коли перемогла британська команда Vanwall, найтитулованішою є Ferrari, у якої 16 перемог, включаючи 6 підряд в 1999-2004 роках.
понад
20 ТИСЯЧ СЛІВ
чужомовного походженняКоментарі
Дивіться також
• Новий рекорд Малкольма Кембелла, 1935
• Нещасний випадок з Міхаелем Шумахером, 2013