цей день
Заголовки
arrow_drop_down
Хронологія
Теми
популярні статті
Регіони
нові статті
Правила життя
Фотоісторії
Ще
arrow_drop_down
Моя історія
Підтримати
search menu
«Травневий наступ»
Фракції Червоної Армії
11 травня 1972 року у Франкфурті-на-Майні в штаб-квартирі командування 5-го армійського корпусу США, підірвано бомби, закладені бойовиками з Фракції Червоної Армії. Це стало початком серії терактів у Аусбурзі, Мюнхені, Карлсруе та Гейдельберзі, які забрали життя чотирьох і привели до поранення більше 50 чоловік.
На обкладинці: Емблема Фракції Червоної Армії
3032
Катастрофи
Володимир Лук'янюк
В другій половині 1960-х років у Західній Європі активізувався протестний студентський рух як реакція на соціальні потрясіння, які переживали суспільства розвинутих індустріальних країн, пов'язані з кінцем епохи колоніалізму, розпалом Холодної війни і появою нового покоління молоді, що виросло повоєнний час і усвідомило себе силою, здатною протистояти консерватизму своїх батьків. У Федеративній Республіці Німеччини (ФРН) на радикалізацію студентства і поширення лівих ідей сильний вплив мала, як вважалось, невдала політика денацифікації, коли на фоні заборони Комуністичної партії державні та виборні посади все частіше стали займати колишні нацисти.
Війна у В'єтнамі посилила неприязне ставлення багатьох представників німецького суспільства як до США зокрема, так і імперіалізму як політики ведучих світових держав загалом, і сприяла формуванню позапарламентської опозиції, в середовищі якої до кінця 1960-х років утворилась велика кількість мілітаризованих організацій, готових до силового протистояння з державою. Одною з перших їх акцій став підпал 2 квітня 1968 року великих супермаркетів у кількох містах ФРН на знак протесту проти «суспільства споживання» і в знак солідарності з країнами третього світу. Засуджений за це 26-літній Андреас Баадер, 14 травня 1970 року був силою звільнений групою бойовиків на чолі із 35-літньою журналісткою Ульрікою Майнгоф.
«Протест - це коли я кажу, що мені щось не подобається. Опір - це коли я можу гарантувати, що те, що мені не подобається, більше не відбувається» - Ульріка Майнгоф, 1968 рік
Перейшовши у підпілля, група Баадера-Майнгоф, що назвала себе Фракцією Червоної Армії (Rote Armee Fraktion, РАФ) на честь революційних армій СРСР, Китаю і Куби, після нетривалого перебування в одному з тренувальних таборів Фронту визволення Палестини в Йорданії, у 1971 році повернулась до Німеччини, де оголосила державі міську партизанську війну - здійснюючи збройні пограбування банків, які часто закінчувались вбивством не лише поліцейських, але й випадкових цивільних, РАФ зуміла придбати зброю і необхідні хімікати та компоненти для підготовки терористичного акту.
У січні 1972 року РАФ залучила до співпраці члена іншої ліворадикальної партизанської групи «2 червня» 22-річного студента Томаса Вейбекера, під керівництвом якого на кількох конспіративних квартирах у Франкфурті були виготовлені три бомби, загальною потужністю 80 кг у тротиловому еквіваленті. За рішенням Баадера 11 травня 1972 року о 18-59 вони були підірвані (одна не спрацювала) у будівлі «IG Farben» у Франкфурті-на-Майні, де розміщувались командування 5-го армійського корпусу США, що привело до загибелі однієї людини і пораненню 13-х. До кінця травня було вчинено ще п'ять терактів - у Аусбурзі, Мюнхені, Карлсруе та Гейдельберзі від них загинуло три людини і було поранено більше 40 чоловік.
Ульріка Майнгоф (1934-1976) під час арешту в Лангенхагені, 15 червня 1972 року
Ульріка Майнгоф (1934-1976) під час арешту в Лангенхагені, 15 червня 1972 року
Після скоєння цих терактів пошук членів РАФ, який розпочався ще в 1971 році після серії банківських пограбувань і публікації програмного документу «Концепція ведення міської партизанської війни», набув загальнодержавного масштабу. На початку червня на підставі оперативних даних були встановлені їх конспіративні квартири у різних містах ФРН і протягом двох тижнів вісім з них були заарештовані. Томас Вейбекер був застрелений поліцією ще 2 березня 1972 року під час арешту за підозрою у вчиненні вибухів у Берліні взимку 1970 року.
Судовий процес над членами РАФ почався 21 травня 1975 року у Штутгарті в спеціально збудованому для цього приміщенні суду, захищеному належним чином від можливого штурму бойовиками. Він викликав широкий суспільний резонанс - в якості захисників терористів, які провели кілька голодувань і вимагали собі статусу військовополонених, на процесі виступали відомі адвокати, які симпатизували ліворадикальним рухам і у майбутньому стали політиками федерального масштабу, а у пресі - світові авторитети, найвідомішим з яких був французький філософ Жан-Поль Сартр, який 4 грудня 1974 року відвідав Баадера у штутгартській тюрмі «Штамхайм».
Андрес Баадер (1943-1977) і Гудрун Енслін (1940-1977). Вони і Ян-Карл Распе покінчили життя в один день, коли дізнались, що уряд ФРН відмовився їх звільнити на вимогу групи парестинських терористів, що викрала літак авіакомпанії «Люфтганза» з 90 пасажирами на борту і посадила в Сомалі. 1968 рік © AP
Андрес Баадер (1943-1977) і Гудрун Енслін (1940-1977). Вони і Ян-Карл Распе покінчили життя в один день, коли дізнались, що уряд ФРН відмовився їх звільнити на вимогу групи парестинських терористів, що викрала літак авіакомпанії «Люфтганза» з 90 пасажирами на борту і посадила в Сомалі. 1968 рік © AP
Однак, засновники РАФ покінчили життя самогубством ще до винесення вироку : 9 травня 1976 року - Ульріка Майнгоф, 18 жовтня 1977 року - Андреас Баадер, Ян-Карл Распе і Гудрун Енслін; троє інших обвинувачених (крім Хольгера Майнса, який 9 листопада 1974 року помер в тюрмі під час голодування) були засуджені на довічне позбавлення волі за вчинення чотирьох вбивств і 34 замахів на вбивство.
Один із засновників «Фракції Червоної Армії» адвокат Хорст Малер у 1970 році був засуджений до 14 років за пограбування банку і звільнення Андреса Баадера. Через 10 років він був достроко звільнений і поновив дозвіл на юридичну практику зусиллями адвоката Герхарда Шредера, майбутнього канцлера ФРН. У 2009 році Малер був засуджений на п'ять років за нацистське привітання і ще на шість років за заперечення Голокосту і виправдання нацистських злочинів
Групу Баадера - Майнгоф називають першим поколінням Фракції Червоної Армії. Ще під час їх перебуванні у тюрмі справу РАФ підтримали активісти інших ліворадикальних організацій, які до кінця 1970-х вчиняли викрадення і вбивства політиків. Користуючись фінансовою та організаційною підтримкою спецслужб НДР, вони знайшли прихисток у Східній Німеччині, де жили за фальшиви документами, і були виявлені лише після об'єднання Німеччини.
На початку 1980-х їм на зміну прийшло т. зв. третє покоління РАФ - воно було найчисельнішим (до 250 чоловік) і здійснювало теракти не лише в Німеччині, але й діяло у співпраці із французькою «Прямою дією», італійськими «Червоними бригадами» та бельгійським «Бойовим комуністичним осередком». Їх акивність практично повністю припинилась з 1992 року, а 20 квітня 1998 року федеральне управління кримінальної поліції у Вісбадені, отримало поштою заяву про саморозпуск Фракції Червоної Армії.
all_inclusive
10 травня 2017 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.
Сподобалась стаття?
Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Правила життя Йосифа Сталіна
Правила життя
Правила життя Йосифа Сталіна
Катастрофи
Європа
Новітня історія
Холодна війна

Головні події 11 травня

#ЦейДень
Все про 11 травня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left10 травня
12 травняkeyboard_arrow_right
© 2001-18
info_outline
format_color_fill

Наверх