цей день
Заголовки
arrow_drop_down
Хронологія
Теми
популярні статті
Регіони
нові статті
Правила життя
Фотоісторії
Ще
arrow_drop_down
Моя історія
Підтримати
search menu
«Травневий наступ»
Фракції Червоної Армії
11 травня 1972 року у Франкфурті-на-Майні в штаб-квартирі командування 5-го армійського корпусу США, підірвано бомби, закладені бойовиками з Фракції Червоної Армії. Це стало початком серії терактів у Аусбурзі, Мюнхені, Карлсруе та Гейдельберзі, які забрали життя чотирьох і привели до поранення більше 50 чоловік.
На обкладинці: Емблема Фракції Червоної Армії
3030
Катастрофи
Володимир Лук'янюк
В другій половині 1960-х років у Західній Європі активізувався протестний студентський рух як реакція на соціальні потрясіння, які переживали суспільства розвинутих індустріальних країн, пов'язані з кінцем епохи колоніалізму, розпалом Холодної війни і появою нового покоління молоді, що виросло повоєнний час і усвідомило себе силою, здатною протистояти консерватизму своїх батьків. У Федеративній Республіці Німеччини (ФРН) на радикалізацію студентства і поширення лівих ідей сильний вплив мала, як вважалось, невдала політика денацифікації, коли на фоні заборони Комуністичної партії державні та виборні посади все частіше стали займати колишні нацисти.
Війна у В'єтнамі посилила неприязне ставлення багатьох представників німецького суспільства як до США зокрема, так і імперіалізму як політики ведучих світових держав загалом, і сприяла формуванню позапарламентської опозиції, в середовищі якої до кінця 1960-х років утворилась велика кількість мілітаризованих організацій, готових до силового протистояння з державою. Одною з перших їх акцій став підпал 2 квітня 1968 року великих супермаркетів у кількох містах ФРН на знак протесту проти «суспільства споживання» і в знак солідарності з країнами третього світу. Засуджений за це 26-літній Андреас Баадер, 14 травня 1970 року був силою звільнений групою бойовиків на чолі із 35-літньою журналісткою Ульрікою Майнгоф.
«Протест - це коли я кажу, що мені щось не подобається. Опір - це коли я можу гарантувати, що те, що мені не подобається, більше не відбувається» - Ульріка Майнгоф, 1968 рік
Перейшовши у підпілля, група Баадера-Майнгоф, що назвала себе Фракцією Червоної Армії (Rote Armee Fraktion, РАФ) на честь революційних армій СРСР, Китаю і Куби, після нетривалого перебування в одному з тренувальних таборів Фронту визволення Палестини в Йорданії, у 1971 році повернулась до Німеччини, де оголосила державі міську партизанську війну - здійснюючи збройні пограбування банків, які часто закінчувались вбивством не лише поліцейських, але й випадкових цивільних, РАФ зуміла придбати зброю і необхідні хімікати та компоненти для підготовки терористичного акту.
У січні 1972 року РАФ залучила до співпраці члена іншої ліворадикальної партизанської групи «2 червня» 22-річного студента Томаса Вейбекера, під керівництвом якого на кількох конспіративних квартирах у Франкфурті були виготовлені три бомби, загальною потужністю 80 кг у тротиловому еквіваленті. За рішенням Баадера 11 травня 1972 року о 18-59 вони були підірвані (одна не спрацювала) у будівлі «IG Farben» у Франкфурті-на-Майні, де розміщувались командування 5-го армійського корпусу США, що привело до загибелі однієї людини і пораненню 13-х. До кінця травня було вчинено ще п'ять терактів - у Аусбурзі, Мюнхені, Карлсруе та Гейдельберзі від них загинуло три людини і було поранено більше 40 чоловік.
Ульріка Майнгоф (1934-1976) під час арешту в Лангенхагені, 15 червня 1972 року
Ульріка Майнгоф (1934-1976) під час арешту в Лангенхагені, 15 червня 1972 року
Після скоєння цих терактів пошук членів РАФ, який розпочався ще в 1971 році після серії банківських пограбувань і публікації програмного документу «Концепція ведення міської партизанської війни», набув загальнодержавного масштабу. На початку червня на підставі оперативних даних були встановлені їх конспіративні квартири у різних містах ФРН і протягом двох тижнів вісім з них були заарештовані. Томас Вейбекер був застрелений поліцією ще 2 березня 1972 року під час арешту за підозрою у вчиненні вибухів у Берліні взимку 1970 року.
Судовий процес над членами РАФ почався 21 травня 1975 року у Штутгарті в спеціально збудованому для цього приміщенні суду, захищеному належним чином від можливого штурму бойовиками. Він викликав широкий суспільний резонанс - в якості захисників терористів, які провели кілька голодувань і вимагали собі статусу військовополонених, на процесі виступали відомі адвокати, які симпатизували ліворадикальним рухам і у майбутньому стали політиками федерального масштабу, а у пресі - світові авторитети, найвідомішим з яких був французький філософ Жан-Поль Сартр, який 4 грудня 1974 року відвідав Баадера у штутгартській тюрмі «Штамхайм».
Андрес Баадер (1943-1977) і Гудрун Енслін (1940-1977). Вони і Ян-Карл Распе покінчили життя в один день, коли дізнались, що уряд ФРН відмовився їх звільнити на вимогу групи парестинських терористів, що викрала літак авіакомпанії «Люфтганза» з 90 пасажирами на борту і посадила в Сомалі. 1968 рік © AP
Андрес Баадер (1943-1977) і Гудрун Енслін (1940-1977). Вони і Ян-Карл Распе покінчили життя в один день, коли дізнались, що уряд ФРН відмовився їх звільнити на вимогу групи парестинських терористів, що викрала літак авіакомпанії «Люфтганза» з 90 пасажирами на борту і посадила в Сомалі. 1968 рік © AP
Однак, засновники РАФ покінчили життя самогубством ще до винесення вироку : 9 травня 1976 року - Ульріка Майнгоф, 18 жовтня 1977 року - Андреас Баадер, Ян-Карл Распе і Гудрун Енслін; троє інших обвинувачених (крім Хольгера Майнса, який 9 листопада 1974 року помер в тюрмі під час голодування) були засуджені на довічне позбавлення волі за вчинення чотирьох вбивств і 34 замахів на вбивство.
Один із засновників «Фракції Червоної Армії» адвокат Хорст Малер у 1970 році був засуджений до 14 років за пограбування банку і звільнення Андреса Баадера. Через 10 років він був достроко звільнений і поновив дозвіл на юридичну практику зусиллями адвоката Герхарда Шредера, майбутнього канцлера ФРН. У 2009 році Малер був засуджений на п'ять років за нацистське привітання і ще на шість років за заперечення Голокосту і виправдання нацистських злочинів
Групу Баадера - Майнгоф називають першим поколінням Фракції Червоної Армії. Ще під час їх перебуванні у тюрмі справу РАФ підтримали активісти інших ліворадикальних організацій, які до кінця 1970-х вчиняли викрадення і вбивства політиків. Користуючись фінансовою та організаційною підтримкою спецслужб НДР, вони знайшли прихисток у Східній Німеччині, де жили за фальшиви документами, і були виявлені лише після об'єднання Німеччини.
На початку 1980-х їм на зміну прийшло т. зв. третє покоління РАФ - воно було найчисельнішим (до 250 чоловік) і здійснювало теракти не лише в Німеччині, але й діяло у співпраці із французькою «Прямою дією», італійськими «Червоними бригадами» та бельгійським «Бойовим комуністичним осередком». Їх акивність практично повністю припинилась з 1992 року, а 20 квітня 1998 року федеральне управління кримінальної поліції у Вісбадені, отримало поштою заяву про саморозпуск Фракції Червоної Армії.
all_inclusive
10 травня 2017 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.
Сподобалась стаття?
Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Катастрофи
Європа
Новітня історія
Холодна війна

Головні події 11 травня

#ЦейДень
Все про 11 травня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left10 травня
12 травняkeyboard_arrow_right
© 2001-18
info_outline
format_color_fill

Наверх