Завоювання Галлії Римською республікою тривало півтора століття: почавшись з підкорення її Цизальпійської частини (території між рікою Рубікон і Південними Альпами) ще перед Другою Пунічною війною, воно продовжилась підкоренням в кінці II століття до н. е. середземноморського узбережжя між Альпами та Піренеями і завершилось в роки консулату Юлія Цезаря, коли протягом 58-50 років до н. е. були завойовані Аквітанія, Кельтика і Бельгіка. Цизальпійська Галлія була приєднана до Італії у наступному десятилітті, а Трансальпійська Галлія — за Октавіана Августа, що сприяло романізації місцевих кельтських племен, особливо активній після набуття в 212 році за імператора Каракалли римського громадянства всіма вільними жителями імперії.
Період політичної нестабільності, який почався з вбивства в 211 році імператора Септимія Севера, призвів до воєнних зіткнень між претендентами за престол і ослаблення влади в ряді територій, де активізувався місцевий сепаратизм, та покордонні, яке зазнало іноземних вторгнень — на східні провінції нападали перси, на Дакію, Мезію і Малу Азію — готи, на Італію — алемани, на Галлію — алемани і франки.
В умовах хаосу, який охоплював країну, коли в 260 році в парфянському полоні загинув імператор Валеріан, а його наступник Галієн саме воював на Балканах, намісник римських провінцій Нижня і Верхня Германія Марк Латиній Постум відмовився підкоритись синові Галієна 18-річному августу Салоніну, залишеному батьком командувачем усіма римськими військами вздовж рейнського покордоння, — проголошений військами імператором, Постум взяв в облогу Колонію Агрипіни (нині — Кьольн, Німеччина), захопивши яку, 12 квітня 260 року стратив Салоніна і його радника, преторіанського префекта Сильванія.
Влітку-восени 260 року Постум був визнаний імператором практично в усій Галлії, а до весни наступного року — в Британії та Іспанії. Обравши в якості столиці Колонію Агрипіни, він за римським зразком сформував законодавчі та виконавчі органи влади, кілька разів обирався консулом, взяв титул Великого понтифіка і розпочав карбування власних золотих, срібних і мідних монет. Сам германець за походженням, Постум до 263 року розбив алеманів, франків, ютунгів і відновив мир та порядок у провінціях вздовж Рейну, отримавши титул Великого переможця германців.
Незважаючи на безумовну владу над величезною територією на заході Європи, Постум не виказував жодних намірів проголосити створення незалежної держави чи захопити Рим і усунути від влади імператора Галієна, який всі ці роки був змушений вести боротьбу з іншими узурпаторами і війну з готами. Незважаючи на те, що у 263 і 265 році Галієн здійснив дві невдалі спроби здолати Постума, у 268 році той не підтримав бунт начальника римських військ в Медіолані (нині — Мілан) Авреола, що відкривало б йому шлях у Цизальпійську Галлію.
1 січня 269 року Постум вп'яте був обраний консулом, але війська у Верхній Германії вчинили проти нього заколот і у Могонтіаці (нині — Майнц у ФРН) проголосили імператором легата Леліана. Хоча за кілька місяців їх виступ був придушений, а Леліан — страчений, Постуму не вдалось взяти під контроль обурені забороною грабувати місто війська і він був убитий заколотниками.
Поголошений новим імператором Марк Аврелій Марій протримався кілька місяців — йому не вистачало сил і авторитету, щоб втримати Галлію, від якої відкололась Іспанія, і після його вбивства восени 269 року новим імператором став колишній колега Постума по консулату Марк Піавоній Вікторин. Але у подальшому ні йому, ні його наступникам не вдалось зберегти єдність держави, яка поступово втрачала території, що повертались під контроль Риму.
Галльська імперія припинила своє існування весною 274 року — після поразки в кінці лютого у битві біля Шалона (за 150 км на схід від Парижа) Тетрік I здався на милість імператора Авреліана, залишивши свої війська напризволяще. Тетрік, як і переможена два роки перед тим правителька Пальмірської імперії цариця Зенобія, були проведені Римом під час тріумфальної ходи Авреліана, який за рік повністю відновив кордони держави, в яких Римська імперія проіснувала наступні два століття.
НАЙГІРШИЙ РІК В ІСТОРІЇ?
Коментарі
Дивіться також
• Рік чотирьох імператорів, 69
• Зенобія, цариця Пальміри, 267
• Тетрархія Діоклетіана, 293